Анализ стиха Н. А. Некрасов «Горе старого Наума» 1. Каким чувством проникнуто стихотворение Н. А. Некрасова? Как в нём выражено отношение поэта к Волге? Приведите примеры из текста.
2. На какие две части можно разделить стихотворение? Какова тема каждой из этих частей? Как они связаны между собой?
3. Какие художественные средства автору создать волжский пейзаж? Приведите примеры из текста.
Відповідь:
Мирослава — дочка заможного боярина Тугара Вовка. Багато дівчат із заможних родин стають розбещеними, слабкими, але не вона. Її батько — сильний чоловік, «як дуб»-, і Мирослава достойна його дочка. “…попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу” Побачивши дівчину вперше, тухольці говорять про неї: «От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько!» 1 Тугар Вовк робить велику помилку — зраджує рідну країну й об’єднується з ворогом. Мирослава не згодна з батьком, для неї Батьківщина понад усе, навіть дорожча за батька: «Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого краю! Я покину батька, коли не зможу відвести його від його проклятого наміру». Потрапивши в монгольський табір, вона й там не зрікається своїх ідеалів. Коли батько просить її підійти, адже начальник монгольського війська ласкавий до них, вона жорстко одказує: «Не хочу його ласки!» Мирослава — це сильна, мужня, незламна особистість, порядна, чесна й відверта дівчина. Вона залишається вірною самій собі, своїм життєвим принципам та переконанням і не змінює їх у залежності від обставин, як її батько. І хоч любить вона свого батька, найголовніше для неї — це почуття громадянського обов’язку й вірність своїй Батьківщині. Батько її гине, й інакше не могло бути, адже це єдиний вихід для зрадника, а любляча Мирослава залишається з Максимом. Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за дочку, бо «Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів». Мирослава полюбила простого селянського хлопця. У цьому образі Іван Франко показав усі найкращі риси слов’янської жінки — незламну силу волі й мужність, а також щиру вірність, ніжність і палке любляче серце. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців. Мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській літературі.
Пояснення:
Что изменилось в характере самого Васи в следствие дружбы с детьми из подземелья? Он стал более чуток и внимателен к людям. Мальчик перестал быть в некоторой степени эгоистом, ибо его шалости не всегда подходили для игр с Валеком и Марусей. Только увидав, что девочке нелегко гоняться за ним и выслушав объяснения Валека, Вася понял насколько он был далек от понимания жизни своих новых друзей. А эпизод с воровством булки? Как замечательно Валек сравнивает свою кражу с предложением Васи принести без спросу яблок из дома, верно? Или эпизод, когда Тыбурций приносит ворованное мясо домой, чтобы накормить голодных детей, ведь Вася стоит перед выбором: оправдать поступок пана или нет? Но, более всего потрясает эпизод с куклой, где Васе предстоит пройти новое испытание: испытание соучастия в судьбе нуждающегося (в судьбе больной Маруси). Как наивны его мечты о том, что игрушка изможденной девочке, сколь тверд он в своем стремлении не предавать друзей, даже стоя перед гневным отцом, сколь мужественно он себя ведет, защищая свою дружбу, верно? Разве это не доказывает его взросление и развитие, как справедливой личности, которая став взрослой будет судить о людях не по одежке и не по социальному статусу, а по их духовному наполнению. Прочитав повесть, понимаешь, что Вася уже не будет прежним, он стал совершенно иным мальчиком, для которого дружба не пустое слово, а нуждающихся не пустой звук.