. Тургенев принадлежит к тем немногим писателям, которые наделены чудесным даром проникать в глубины человеческой души, двумя-тремя штрихами, легко и ясно описывать характеры героев своих произведений. И вот, словно живые, тургеневские персонажи начинают радоваться и огорчаться, любить и ненавидеть прямо на наших глазах.
Необычной и даже странной кажется нам вначале Ася — главная героиня произведения. Узнав девушку поближе, мы начинаем понимать истинные причины ее поступков, но тайна и загадка навсегда останутся неотъемлемой частью образа Аси. Подвижная и эмоциональная, «ни одно мгновенье она не сидела смирно» . Ее
странный, не всегда к месту, смех выдавал в Асе натуру с богатым внутренним миром: «казалось, она смеялась не тому, что смешно, а разным мыслям, приходившим в ее голову» . Не зря говорят, что глаза — зеркало души. Большие глаза Аси «глядели прямо, светло, смело, но иногда веки ее слегка щурились, и тогда взор ее внезапно становился глубок и нежен» .
Несмотря на странности в поведении, Ася с первой минуты кажется нам обаятельной, искренней, интересной девушкой. Узнавая ее поближе, читатель все больше и больше привязывается к ней.
Прожив двенадцать лет в доме матери, бывшей горничной, девочка вдруг узнает, что ее отец — барин. Умный, порядочный, образованный и одинокий, он взял ее к себе в дом и начал воспитывать, как родную дочь. Точнее, воспитанием это было назвать сложно, потому что Асе все разрешалось — она не знала ограничений. Вот почему «самолюбие развилось в ней сильно, недоверчивость тоже, дурные привычки укоренялись, простота исчезла» . Желая, чтобы мир забыл побыстрее о ее происхождении, «она и стыдилась своей матери, и стыдилась своего стыда, и гордилась ею» . Однако, невзирая ни на что, «сердце в ней не испортилось, ум уцелел» . После смерти отца воспитанием тринадцатилетней Аси занялся ее старший брат. Он отдал девушку в хороший пансион, где ее манеры несколько улучшились.
Ася — девушка с ясным и искренним сердцем, «у ней ни одно чувство не бывает вполовину» . Вот почему, полюбив впервые, она не может этого скрыть и не знает, что же ей теперь делать. Поведение Аси так же трогательно непоследовательно, как сильна и решительна любовь, захватившая душу и сердце девушки. Нежность, доверчивость, самоотверженность Аси нередко озадачивают людей, привыкших жить в мире, полном лжи и трусости.
Я уверена, что редкие люди сумели бы понять эту необыкновенную девушку и сегодня. Однако забыть ее, повстречав однажды, не может никто, как герой повести Тургенева.
ійський письменник вальтер скотт, який став засновником жанру історичного пригодницького роману, народився у шотландії і з раннього віку цікавився історією своєї батьківщини, народними переказами і про жорстоку родову помсту, кровавий розбрат і військові подвиги.
перед тим, як писати черговий роман, письменник дуже уважно і старанно вивчав історичні документи, які свідчили о подіях того часу, про який збирався розповідати в. скотт. він знайомився з пам’ятками, костюмами і звичаями тієї епохи, бо вважав, що для створення справжнього історичного роману потрібна якнайбільша правдивість і точність в описі персонажів та подій. таким чином був створений і найбільш видатний роман ійського письменника «айвенго», який був написаний у 1820 році.
цей захоплюючий твір переносить читача у ію середньовіччя, а якщо бути точніше, то події в романі кінець xii століття і пов’язані з поверненням у країну короля ричарда і, якого в народі назвали левове серце, після його тривалої відсутності в ії. у цей час він вів боротьбу зі своїм братом джоном, який намагався захопити престол, та з норманськими баронами і феодалами, які захищали свою незалежність і привілеї від влади короля. саме в цьому полягав політичний конфлікт роману. але вся справа, скоріш усього, не в політичному, а в національному питанні, оскільки в той же час велась активна визвольна боротьба корінного саксонського населення проти норманських завойовників. к слову сказати, вони й досі не можуть змиритися з владою норманів. до того ж, у романі ярко зображені представники простого народу , який був доведений до повних злиднів і розорення, що змусило стати їх розбійниками, але розбійниками, які нападали та грабували лише представників знаті. але виключним роман в. скотта стає завдяки тому, що в ньому автор надзвичайно яскраво представляє національний колорит стародавньої ії.
зі сторінок твору перед нами постає країна, яка одночасно охоплена і політичними міжусобицями, і національним розбратом, і соціальними у феодально-монархічному суспільстві. ія в той час ще не має ні спільної мови, ні єдиної нації, ні реального та міцного державного устрою. цивілізованою та міцною країною ія стане лише багато років потому.
діючими особами роману є реальні історичні персонажі, наприклад, ричард левове серце та принц джон, судьба яких у творі тісно переплітається з судьбою вигаданих героїв, серед яких і сам айвенго. ми не можемо не захоплюватися мужніми, шляхетними і чесними вчинками айвенго та його друзів, не можемо не насолоджуватися точним і максимально реалістичним зображенням побуду самих різних прошарків населення середньовічної ії. разом із тим в. скотт вдало висвітив життя негативних героїв роману, побутові та особисті підробці їхнього життя. ці підробці наглядно показують непомірну розкіш їхнього життя та їх безмежну владу, яку вони використовують не на користь людям, а проти них.
не має сумніву, що більшість позитивних героїв роману «айвенго» в деякій мірі ідеалізовані, але на то він і роман. усі недоліки людських характеристик автор в повній мірі компенсує точним описом усіх, самих дрібних подробиць життя та побуту ії того часу. саме ці підробці дали смогу в. скотту максимально наблизити події цього пригодницького історичного роману до подій, які відбувались у ті часи насправді.
“коли ми читаємо історичний роман вальтера скотта, то ми ніби стаємо сучасниками епохи, громадянами країни, у якій відбувається дія роману” – з цими словами видатного критика в. г. бєлінського досить важко не погодитись.
. Тургенев принадлежит к тем немногим писателям, которые наделены чудесным даром проникать в глубины человеческой души, двумя-тремя штрихами, легко и ясно описывать характеры героев своих произведений. И вот, словно живые, тургеневские персонажи начинают радоваться и огорчаться, любить и ненавидеть прямо на наших глазах.
Необычной и даже странной кажется нам вначале Ася — главная героиня произведения. Узнав девушку поближе, мы начинаем понимать истинные причины ее поступков, но тайна и загадка навсегда останутся неотъемлемой частью образа Аси. Подвижная и эмоциональная, «ни одно мгновенье она не сидела смирно» . Ее
странный, не всегда к месту, смех выдавал в Асе натуру с богатым внутренним миром: «казалось, она смеялась не тому, что смешно, а разным мыслям, приходившим в ее голову» . Не зря говорят, что глаза — зеркало души. Большие глаза Аси «глядели прямо, светло, смело, но иногда веки ее слегка щурились, и тогда взор ее внезапно становился глубок и нежен» .
Несмотря на странности в поведении, Ася с первой минуты кажется нам обаятельной, искренней, интересной девушкой. Узнавая ее поближе, читатель все больше и больше привязывается к ней.
Прожив двенадцать лет в доме матери, бывшей горничной, девочка вдруг узнает, что ее отец — барин. Умный, порядочный, образованный и одинокий, он взял ее к себе в дом и начал воспитывать, как родную дочь. Точнее, воспитанием это было назвать сложно, потому что Асе все разрешалось — она не знала ограничений. Вот почему «самолюбие развилось в ней сильно, недоверчивость тоже, дурные привычки укоренялись, простота исчезла» . Желая, чтобы мир забыл побыстрее о ее происхождении, «она и стыдилась своей матери, и стыдилась своего стыда, и гордилась ею» . Однако, невзирая ни на что, «сердце в ней не испортилось, ум уцелел» . После смерти отца воспитанием тринадцатилетней Аси занялся ее старший брат. Он отдал девушку в хороший пансион, где ее манеры несколько улучшились.
Ася — девушка с ясным и искренним сердцем, «у ней ни одно чувство не бывает вполовину» . Вот почему, полюбив впервые, она не может этого скрыть и не знает, что же ей теперь делать. Поведение Аси так же трогательно непоследовательно, как сильна и решительна любовь, захватившая душу и сердце девушки. Нежность, доверчивость, самоотверженность Аси нередко озадачивают людей, привыкших жить в мире, полном лжи и трусости.
Я уверена, что редкие люди сумели бы понять эту необыкновенную девушку и сегодня. Однако забыть ее, повстречав однажды, не может никто, как герой повести Тургенева.
ійський письменник вальтер скотт, який став засновником жанру історичного пригодницького роману, народився у шотландії і з раннього віку цікавився історією своєї батьківщини, народними переказами і про жорстоку родову помсту, кровавий розбрат і військові подвиги.
перед тим, як писати черговий роман, письменник дуже уважно і старанно вивчав історичні документи, які свідчили о подіях того часу, про який збирався розповідати в. скотт. він знайомився з пам’ятками, костюмами і звичаями тієї епохи, бо вважав, що для створення справжнього історичного роману потрібна якнайбільша правдивість і точність в описі персонажів та подій. таким чином був створений і найбільш видатний роман ійського письменника «айвенго», який був написаний у 1820 році.
цей захоплюючий твір переносить читача у ію середньовіччя, а якщо бути точніше, то події в романі кінець xii століття і пов’язані з поверненням у країну короля ричарда і, якого в народі назвали левове серце, після його тривалої відсутності в ії. у цей час він вів боротьбу зі своїм братом джоном, який намагався захопити престол, та з норманськими баронами і феодалами, які захищали свою незалежність і привілеї від влади короля. саме в цьому полягав політичний конфлікт роману. але вся справа, скоріш усього, не в політичному, а в національному питанні, оскільки в той же час велась активна визвольна боротьба корінного саксонського населення проти норманських завойовників. к слову сказати, вони й досі не можуть змиритися з владою норманів. до того ж, у романі ярко зображені представники простого народу , який був доведений до повних злиднів і розорення, що змусило стати їх розбійниками, але розбійниками, які нападали та грабували лише представників знаті. але виключним роман в. скотта стає завдяки тому, що в ньому автор надзвичайно яскраво представляє національний колорит стародавньої ії.
зі сторінок твору перед нами постає країна, яка одночасно охоплена і політичними міжусобицями, і національним розбратом, і соціальними у феодально-монархічному суспільстві. ія в той час ще не має ні спільної мови, ні єдиної нації, ні реального та міцного державного устрою. цивілізованою та міцною країною ія стане лише багато років потому.
діючими особами роману є реальні історичні персонажі, наприклад, ричард левове серце та принц джон, судьба яких у творі тісно переплітається з судьбою вигаданих героїв, серед яких і сам айвенго. ми не можемо не захоплюватися мужніми, шляхетними і чесними вчинками айвенго та його друзів, не можемо не насолоджуватися точним і максимально реалістичним зображенням побуду самих різних прошарків населення середньовічної ії. разом із тим в. скотт вдало висвітив життя негативних героїв роману, побутові та особисті підробці їхнього життя. ці підробці наглядно показують непомірну розкіш їхнього життя та їх безмежну владу, яку вони використовують не на користь людям, а проти них.
не має сумніву, що більшість позитивних героїв роману «айвенго» в деякій мірі ідеалізовані, але на то він і роман. усі недоліки людських характеристик автор в повній мірі компенсує точним описом усіх, самих дрібних подробиць життя та побуту ії того часу. саме ці підробці дали смогу в. скотту максимально наблизити події цього пригодницького історичного роману до подій, які відбувались у ті часи насправді.
“коли ми читаємо історичний роман вальтера скотта, то ми ніби стаємо сучасниками епохи, громадянами країни, у якій відбувається дія роману” – з цими словами видатного критика в. г. бєлінського досить важко не погодитись.