(Белая радуга)5. ответы на вопросы по содержанию прочитанного. • Кто главный герой произведения?
. Как звали собаку?
• Что нового ты узнал об охотничьей собаке?
• Опиши взаимоотношения хозяина с Питомцем.
Найди в тексте подтверждение, что поведение жи-
вотных напоминает поступки людей.
Найди в тексте и прочитай эпитеты, использованные
автором для описания природы.
О каком необычном явлении природы рассказывает
писатель?
Наблюдал ли ты белую радугу? Расскажи.
15
Здравствуй, дорогая мамочка!
Посылаю, Вам, самый горячий привет из Севастополя. Получила вашу посылку с хлебом и семечками. Надо же, дошла посылочка. Как , Вы, там?
Мало пишите о себе. Пишите, что сильно Марья болеет , жалко её , совсем ведь девочка. Да сейчас то и здоровых нет, всех калечит война проклятая., никого не жалеет ни старого, ни малого,
каждый день жизни уносит. А у нас тут бои не прекращаются . Продовольствия и боеприпасов не хватает. Лекарств тоже мало. Ты, мамочка, спрашиваешь страшно ли мне? Страшно, ещё как страшно. Сегодня одним снарядом сразу пять мальчишек положило, совсем юные были. А ведь где-то их ждут, надеются. Немец так и прёт, наступает, но мы не сдаёмся. Нельзя нам назад. Раненых много, третий день без сна и отдыха , но отдыхать сейчас нельзя, людей не хватает. Подлатаем солдатиков и снова в бой. Откуда у них силы только берутся. Но, Вы, не бойтесь за нас, слёз не лейте. Пока ждёте нас и верите в нас будем стоять.Вы бы мне фото-карточку прислали, чтобы смотреть на Вас изредка.
Крепко обнимаю Вас и целую. Передавайте привет т.Тоне, д. Василию. Обязательно пишите. Ваша Надюша.
Объяснение:
Все може статися. Селфі, які ми робимо, увічнюючи себе, коханого (або кохану), у вигадливих позах та на найрізноманітніших об*єктах, ну просто ні в яке порівняння не йдуть з пересічними нудними фото, де родина з напруженими обличчями дивиться в об*єктив і чекає, доки з нього «вилетить пташка». В крайньому разі, на цих обличчях вони зображують посмішку, але здебільшого це вельми серйозні постаті, одягнені у все найкраще, що тільки мають.
Так, родинні фото мають небагато спільного з тими, які ми робимо з самих себе на фоні розкішних інтер*єрів або екзотичних пейзажів. Але чому, чому вони є такими дорогими й милими нашому серцю? Думаю, що старі родинні фото – це привіт нашим нащадкам від наших предків, це біографія родини, це, якщо хочете, машина часу, зв*язок часів. Це передана атмосфера епохи, в якій цікаво все – від фасонів суконь до меню на святковому столі вашого дідуся або й прадіда.
Старі пожовклі знімки ми завжди розглядаємо з насолодою. Адже наше життя скороминуще, а те, що вчора нам здавалося вічним і непорушним, завтра стає лише спомином. Сімейні фото з роками стають лише більш цінними, адже з ними ми можемо повернутися в минуле.
Тож нехай буде селфі, воно з часом теж буде для когось родинним надбанням, реліквією. Але й сімейні фото мають зайняти почесні місця на шпальтах вашої галереї.