Роман джонатана свіфта подорожі гуллівера складається з чотирьох частин, в кожній описується одна з чотирьох подорожей головного героя. головним героєм романа є лемвдель гуллівер, хірург, а після - і капітан декількох кораблів. перша частина романа описує відвідини гуллівером ліліпутії. само назва країни говорить читачеві про те, як її мешканці. на початку жителі ліліпути зустрічають гуллівера цілком привітно. йому ім’я людина гори, житло, забезпечують живленням - що особливо важко - адже йогораціон рівний раціону сімсот двадцяти восьми ліліпутів. з гуллівером привітно розмовляє сам імператор, надає йому безліч почестей. одного разу гулліверу дарують навіть титул нардака, найвищий титул в державі. це відбувається після того, як гуллівер пішки притягає через протоку весь флот ворожої держави влефуську. поступово гуллівер все докладніше знайомиться з життям ліліпутії і дізнається, що в цій країні існують дві партії - тремексени і слемексени, кожна з них відрізняється тим, що одні є прихильниками низьких каблуків, а інші - прихильники високих. на цьому грунті між ними виникають жорстокі спори. ще банальніша-причина війни між ліліпутієй і блефуську: вона полягає в питанні про тому^ з якого боку розбивати яйця - з гострого або тупого кінця.у результаті гуллівер збігає з ліліпутії на блефуську, звідки на спеціально збудованому ним човні відпливає, і зустрічає купецьке судно. він повертається до ії і привозить з собою мініатюрних овечок, які незабаром розповсюджуються повсюдно. друга частина романа оповідає читачеві про те, як головний герой проводить час на бробдінгнеге - острові велетнів. тепер його сприймають, як карлика. він зазнає безліч пригод, поки не опиняється біля королівського двору. гуллівер стає улюбленим співбесідником самого короля. у одній з бесід він розповідає, що історія ії - ні що інше, як купа змов, смути, вбивств, революцій і висилок. тим часом гулліві’р відчуває себе в цій країні все більш принизливо: положення ліліпута в країні велетнів йому неприємне. він виїжджає геть, але удома, в ії, довгий час все навколо йому здається дуже маленьким. у частині третьою гуллівер потрапляє спочатку на острів лапуту, що літає. далі з цього острова він спускається на континент і потрапляє в місто лагадо. тут його приголомшують поєднання безмежного розорення і якихось оазисів процвітання. ці оазиси - все, що залишилося від минулого, нормального життя, до того, як з’явилися прожектори. прожектори - це люди, що побували на острові лапуту і вирішили, що і на землі так само слід перестворювати всю науку, мистецтво, закони, мови. стомившись від цих чудес, гуллівер має намір відплисти на батьківщину, але по дорозі додому виявляється спочатку на острові глаббдобдріб, а потім в королівстві лаггнегг. у четвертій, завершальній частині роману, автор оповідає про те, як гуллівер опинився в країні гуїнгнмів. гуїнгнми - це коні, але саме в них герой знаходить цілком людські риси: доброту, порядність, чесність. у служінні у гуїнгнмів знаходяться злобні і мерзенні істоти - йеху. йеху зовні дуже схожі на людину, але по характеру і поведінці є породженням мерзоти. проте чудово прожити свої дні головний герой тут не може. доброчесні і виховані гуингнмн виганяють його до йеху - тільки за те, що зовні він схожий на них. гуллівер повертається до ії, щоб більше вже не здійснювати подорожей ніколи. так завершується роман джонатане свіфта подорожі гуллівера.
2глава грей краткое содержание: артур грэй, единственный отпрыск знатной и богатой фамилии, рос не в хижине, а в родовом замке, в атмосфере предопределённости каждого нынешнего и будущего шага. это, однако, был мальчик с живой душой, готовый осуществить своё собственное жизненное предназначение. был он решителен и бесстрашен. хранитель их винного погреба польдишок рассказал ему, что в одном месте зарыты две бочки аликанте времён кромвеля и цвет его темнее вишни, а густое оно, как хорошие сливки. бочки сделаны из чёрного дерева, и на них двойные медные обручи, на которых написано: «меня выпьет грэй, когда будет в раю». это вино никто не пробовал и не попробует. «я выпью его, — сказал грэй, топнув ногой, и сжал ладонь в кулак: — рай? он » при всем том он был в высшей степени отзывчив на чужую беду, и его сочувствие всегда выливалось в реальную . в библиотеке замка его поразила картина какого-то знаменитого мариниста. она ему понять себя. грэй тайно покинул дом и поступил на шхуну «ансельм». капитан гоп был добрым человеком, но суровым моряком. оценив ум, упорство и любовь к морю молодого матроса, гоп решил «сделать из щенка капитана»: познакомить с навигацией, морским правом, лоцией и бухгалтерией. в двадцать лет грэй купил трёхмачтовый галиот «секрет» и плавал на нем четыре года. судьба его в лисс, в полутора часах ходьбы от которого находилась каперна. с наступлением темноты вместе с матросом летикой грэй, взяв удочки, отплыл на лодке в поисках подходящего для рыбной ловли места. под обрывом за каперной они оставили лодку и развели костёр. летика отправился ловить рыбу, а грэй улёгся у костра. утром он пошёл побродить, как вдруг в зарослях увидел спящую ассоль. он долго разглядывал поразившую его девушку, а уходя, снял с пальца старинное кольцо и надел на её мизинец.
