Биографические истоки творчества. Александр Трифонович Твардовский родился и вырос на Смоленщине, в деревне Загорье, в семье крестьянина-кузнеца. Отец, большой любитель книги, знавший наизусть много стихов, приучил к чтению и детей. «Заветной, самой дорогой... книгой» на всю жизнь остался для поэта подаренный ему отцом том стихов Некрасова. А день, когда учительница прочла ребятам вслух гоголевскую «Ночь перед Рождеством», Твардовский вспоминал как «один из счастливейших» в своей школьной жизни.
В четырнадцать лет стал селькором смоленских газет, где в 1925 г. были впервые напечатаны и его стихи.
«Страна Муравия». В большинстве ранних стихов юный поэт восторженно писал о наступавших в деревне переменах. Даже когда началась коллективизация, от которой в числе множества других пострадала и семья Твардовских, он мучительно старался, как вспоминал позднее, «представить дело так, как всем нам тогда казалось» (как необходимый и прогрессивный «великий перелом»).
Однако уже поэма Твардовского «Страна Муравия» (1934— 1936) заметно отличалась от обычной для тогдашней литературы упрощенной трактовки происходящего в деревне.
Автор воспользовался сюжетом, подсказанным Александром Фадеевым, который в одном своем выступлении говорил о романе Ф. Панферова «Бруски»: «Там есть одно место о Никите Гурьянове, середняке, который, когда организовали колхоз, запряг клячонку и поехал на телеге по всей стране искать, где нет индустриализации и коллективизации. Он ездил долго... не нашел. Лошаденка похудела, он сам осунулся и поседел. Оказалось, что у него нет другого пути, кроме колхозного. ... Все это рассказано Панферовым на нескольких страничках... А между тем можно было бы всего остального не писать, а написать роман именно об этом мужике...»
Рідний край — це рідна земля, місце, де ти народився та пройшли твої дитячі роки. Це та вулиця, той будинок, з якого щоранку біжиш до школи й куди повертаєшся. Там вільно дихається, там легко й радісно жити. І не важливо, чи буде це хатина в тайзі, шістнадцятиповерховий велетень на березі великої ріки або юрта в далекій тундрі.
Рідний край часто асоціюється з дорогим і милим серцю містечком. Спогади про його вулички й дворики занурюють у безтурботне дитинство. Це час мрій і фантазій, що пов’язаний з відчуттям абсолютного щастя.
Рідний край — це твоя батьківщина, твій рідний дім, де жила чи живе твоя сім’я. Це рідна природа, рідна земля — все те, що глибоко врізалося в пам’ять на все життя і зберігається в душі як найпотаємніше. Батьківщиною може бути все: будинок, вулиця, село, місто, країна. Однак це не тільки географічне положення. Це більш широке поняття, що не обмежується власним будинком або певною територією. Народ, рідна мова, традиції, культура, рідна природа — це все те, що ми уявляємо, коли говоримо слово «Вітчизна».
У будь-якому куточку рідного краю ти відчуваєш себе потрібним. Адже тут тебе люблять та на тебе чекають. Тут тебе розуміють і ти можеш бути самим собою. Це дуже цінно у наш час.
Отже, рідний край — це не місце на карті, це кохання в серці на все життя.
Биографические истоки творчества. Александр Трифонович Твардовский родился и вырос на Смоленщине, в деревне Загорье, в семье крестьянина-кузнеца. Отец, большой любитель книги, знавший наизусть много стихов, приучил к чтению и детей. «Заветной, самой дорогой... книгой» на всю жизнь остался для поэта подаренный ему отцом том стихов Некрасова. А день, когда учительница прочла ребятам вслух гоголевскую «Ночь перед Рождеством», Твардовский вспоминал как «один из счастливейших» в своей школьной жизни.
В четырнадцать лет стал селькором смоленских газет, где в 1925 г. были впервые напечатаны и его стихи.
«Страна Муравия». В большинстве ранних стихов юный поэт восторженно писал о наступавших в деревне переменах. Даже когда началась коллективизация, от которой в числе множества других пострадала и семья Твардовских, он мучительно старался, как вспоминал позднее, «представить дело так, как всем нам тогда казалось» (как необходимый и прогрессивный «великий перелом»).
Однако уже поэма Твардовского «Страна Муравия» (1934— 1936) заметно отличалась от обычной для тогдашней литературы упрощенной трактовки происходящего в деревне.
Автор воспользовался сюжетом, подсказанным Александром Фадеевым, который в одном своем выступлении говорил о романе Ф. Панферова «Бруски»: «Там есть одно место о Никите Гурьянове, середняке, который, когда организовали колхоз, запряг клячонку и поехал на телеге по всей стране искать, где нет индустриализации и коллективизации. Он ездил долго... не нашел. Лошаденка похудела, он сам осунулся и поседел. Оказалось, что у него нет другого пути, кроме колхозного. ... Все это рассказано Панферовым на нескольких страничках... А между тем можно было бы всего остального не писать, а написать роман именно об этом мужике...»
Объяснение:
Рідний край — це рідна земля, місце, де ти народився та пройшли твої дитячі роки. Це та вулиця, той будинок, з якого щоранку біжиш до школи й куди повертаєшся. Там вільно дихається, там легко й радісно жити. І не важливо, чи буде це хатина в тайзі, шістнадцятиповерховий велетень на березі великої ріки або юрта в далекій тундрі.
Рідний край часто асоціюється з дорогим і милим серцю містечком. Спогади про його вулички й дворики занурюють у безтурботне дитинство. Це час мрій і фантазій, що пов’язаний з відчуттям абсолютного щастя.
Рідний край — це твоя батьківщина, твій рідний дім, де жила чи живе твоя сім’я. Це рідна природа, рідна земля — все те, що глибоко врізалося в пам’ять на все життя і зберігається в душі як найпотаємніше. Батьківщиною може бути все: будинок, вулиця, село, місто, країна. Однак це не тільки географічне положення. Це більш широке поняття, що не обмежується власним будинком або певною територією. Народ, рідна мова, традиції, культура, рідна природа — це все те, що ми уявляємо, коли говоримо слово «Вітчизна».
У будь-якому куточку рідного краю ти відчуваєш себе потрібним. Адже тут тебе люблять та на тебе чекають. Тут тебе розуміють і ти можеш бути самим собою. Це дуже цінно у наш час.
Отже, рідний край — це не місце на карті, це кохання в серці на все життя.