Из этого произведения мы узнали, насколько полезной может быть кислая ягода клюква, где она растет, когда ее лучше собирать. Несмотря на то, что ее принято было собирать поздней осенью, от автора мы узнали, что вкусной она становится, только полежав под снегом. В «Кладовой солнца» открывается и новое видение болота. Если раньше мы думали, что это просто темная и непривлекательная трясина, то от автора мы узнали, что болото хранит в своих недрах заряженный солнцем торф, которого «хватит для работы большой фабрики лет на сто». Нередко геологи называли болото «кладовой солнца».
Словно в сказке в произведении Пришвина предстают деревья и травы. Елочки в лесу похожи на людей. Они имеют чудные фигуры, могут грозить опасностью. Так, например, одна елка подняла свой голый сук, словно хочет погладить прохожего, а другой палкой она уже готовиться прихлопнуть тебя. Описание смены погоды также может нагнать страх на человека. По словам автора Блудово болото могло «зарычать, завыть и застонать». По одной легенде на болото когда-то упали два семечка: одно – от сосны, а другое – от ели. И выросли на одном месте два больших дерева. Стоят там они уже лет двести вместе. Как ветер завоет, начинают дружно качаться и стонать на все болото, словно живые.
По описанию природы в рассказах Пришвина можно сделать вывод, что автор призывает людей бережно относиться к природе, так как все ее частицы абсолютно живые. Такое же отношение автор проявляет и к животным. Он с любовью описывает все хозяйство сирот Насти с Митрашей. Так, каждое утро Настя «выгоняла свое любимое стадо». А Травка, собака лесничего, так любила своего хозяина, что и после его смерти жила под остатками дома.
По рассказу дети однажды решили сходить на болото за клюквой и разминулись по дороге. Митраша выбрал более тонкую, опасную дорогу, а Настя – широкую, проторенную. Митраша по дороге попал в беду, так как его затянуло в трясину, а Настя, найдя целое поле клюквы, забыла как о себе, так и о брате. На счастье там охотилась на зайца Травка. Она то и вытащила мальчика из болота. Более того, она признала в нем нового хозяина, словно учуяла в нем покойного Антипыча. С тех пор она Митрашу не покидала. Как и всякая добрая сказка «Кладовая солнца» имеет счастливый конец. Митраша был , серого волка, который держал в страхе всю округу, он подстрелил, а Настя осознала свою жадность к ягодам и решила исправиться. Всю корзину с клюквой она отдала детям, эвакуированным из Ленинграда.
Що висміює і що прославляє Мольєр у комедії» Міщанин- шляхтич»?
Сміх — гостра зброя письменників у боротьбі з різними людськими пороками: лицемірством і плазуванням, гонористістю та пихатістю, зажерливістю, скупістю, підлабузництвом... Китайський філософ Конфуцій сказав: "Скаржитися на неприємну річ — це подвоювати зло, сміятися з неї — це нищити його". А французький письменник Франсуа Рабле у передмові до свого роману "Гаргантюа і Пантагрюель" писав: "...правду часом пишуть жартома. Пориватиме тебе на сміх — смійся собі на здоров'я!". Ці слова Ф. Рабле можна віднести і до комедії "Міщанин-шляхтич" Мольєра. Понад 300 років ця комедія не сходить зі світової сцени. Людство читає цю геніальну п'єсу, сміється, обговорює... Що викликає сміх у комедії Мольєра? Сміх викликає бажання головного героя комедії пана Журдсна вибитися у шляхтичі.
Пан Журден розбагатів на торгівлі тканинами. Цією ж справою займався і його батько. Його дружина, пані Журден, також дочка купця. Однак новобагатько соромиться свого походження і робить усе можливе, щоб навчитися хороших манер, здобути освіту і близько зійтися з представниками вищого світу.
Бажання стати шляхетним дворянином засліплює розум пана Журдена. Він наймає цілу купу учителів, намагається бути схожим на дворян в одязі, звичках, манерах.
Очманілий пан Журден не помічає, що оточуючі глузують, а іноді навіть і знущаються з нього. Кожний із чотирьох учителів переконує пана Журдена в необхідності вивчення саме його предмета. Недоброчесний учитель музики визнає, що Журден є тією людиною, гаманець якої може стати легкою здобиччю. "Ми знайшли саме такого чоловіка, якого нам треба! Його фантазія — удавати із себе галантного шляхтича — просто скарб для нас!" — стверджує він.
Уже з перших хвилин комедії Журден надзвичайно комічний. Він викликає лакеїв для того, щоб продемонструвати, що вони в нього є, і не знає, як з ними поводитися.
Пан Журден хоче одягатися так, як одягається "все вельможне панство". Костюм, химерний і недоладний, який пошив пану Журдену кравець, викликає в учителів улесливе схвалення, а в дружини та служниці — насмішки.
Зрештою, Журден непогана людина, чесний купець, але з дещо хибним уявленням про своє місце в житті.
Бажання стати шляхтичем позбавляє Журдена залишків здорового глузду: він не дає згоди на шлюб своєї дочки Люсіль із Клеонтом тільки тому, що той не шляхтич. Але дотепний слуга Клеонта Ков'єль знаходить вихід. Він переодягає свого господаря турецьким пашею, сватає за нього Люсіль, а для Журдена влаштовує "посвячення у муфтії". Журден стає, хоча й химерним, але шляхтичем.
Отже, Мольєр сміється і над людськими вадами, і над характерами, і над умовами, що ці характери виплекали. Коли ми дивимося або читаємо комедію "Міщанин-шляхтич", то не переймаємося тим, що Журден хотів стати аристократом, для нас це вже не актуально. Нас смішить показ прагнення людини удавати не того, ким він є насправді. Драматург стверджує, що людина повинна бути собою, виховувати в собі почуття гідності та ні перед ким не плазувати.
Из этого произведения мы узнали, насколько полезной может быть кислая ягода клюква, где она растет, когда ее лучше собирать. Несмотря на то, что ее принято было собирать поздней осенью, от автора мы узнали, что вкусной она становится, только полежав под снегом. В «Кладовой солнца» открывается и новое видение болота. Если раньше мы думали, что это просто темная и непривлекательная трясина, то от автора мы узнали, что болото хранит в своих недрах заряженный солнцем торф, которого «хватит для работы большой фабрики лет на сто». Нередко геологи называли болото «кладовой солнца».
Словно в сказке в произведении Пришвина предстают деревья и травы. Елочки в лесу похожи на людей. Они имеют чудные фигуры, могут грозить опасностью. Так, например, одна елка подняла свой голый сук, словно хочет погладить прохожего, а другой палкой она уже готовиться прихлопнуть тебя. Описание смены погоды также может нагнать страх на человека. По словам автора Блудово болото могло «зарычать, завыть и застонать». По одной легенде на болото когда-то упали два семечка: одно – от сосны, а другое – от ели. И выросли на одном месте два больших дерева. Стоят там они уже лет двести вместе. Как ветер завоет, начинают дружно качаться и стонать на все болото, словно живые.
По описанию природы в рассказах Пришвина можно сделать вывод, что автор призывает людей бережно относиться к природе, так как все ее частицы абсолютно живые. Такое же отношение автор проявляет и к животным. Он с любовью описывает все хозяйство сирот Насти с Митрашей. Так, каждое утро Настя «выгоняла свое любимое стадо». А Травка, собака лесничего, так любила своего хозяина, что и после его смерти жила под остатками дома.
По рассказу дети однажды решили сходить на болото за клюквой и разминулись по дороге. Митраша выбрал более тонкую, опасную дорогу, а Настя – широкую, проторенную. Митраша по дороге попал в беду, так как его затянуло в трясину, а Настя, найдя целое поле клюквы, забыла как о себе, так и о брате. На счастье там охотилась на зайца Травка. Она то и вытащила мальчика из болота. Более того, она признала в нем нового хозяина, словно учуяла в нем покойного Антипыча. С тех пор она Митрашу не покидала. Как и всякая добрая сказка «Кладовая солнца» имеет счастливый конец. Митраша был , серого волка, который держал в страхе всю округу, он подстрелил, а Настя осознала свою жадность к ягодам и решила исправиться. Всю корзину с клюквой она отдала детям, эвакуированным из Ленинграда.
Відповідь:
1. В
2. А
3. Б
4. А
5. В
6. А
7. А
8. В
9.Б
Що висміює і що прославляє Мольєр у комедії» Міщанин- шляхтич»?
Сміх — гостра зброя письменників у боротьбі з різними людськими пороками: лицемірством і плазуванням, гонористістю та пихатістю, зажерливістю, скупістю, підлабузництвом... Китайський філософ Конфуцій сказав: "Скаржитися на неприємну річ — це подвоювати зло, сміятися з неї — це нищити його". А французький письменник Франсуа Рабле у передмові до свого роману "Гаргантюа і Пантагрюель" писав: "...правду часом пишуть жартома. Пориватиме тебе на сміх — смійся собі на здоров'я!". Ці слова Ф. Рабле можна віднести і до комедії "Міщанин-шляхтич" Мольєра. Понад 300 років ця комедія не сходить зі світової сцени. Людство читає цю геніальну п'єсу, сміється, обговорює... Що викликає сміх у комедії Мольєра? Сміх викликає бажання головного героя комедії пана Журдсна вибитися у шляхтичі.
Пан Журден розбагатів на торгівлі тканинами. Цією ж справою займався і його батько. Його дружина, пані Журден, також дочка купця. Однак новобагатько соромиться свого походження і робить усе можливе, щоб навчитися хороших манер, здобути освіту і близько зійтися з представниками вищого світу.
Бажання стати шляхетним дворянином засліплює розум пана Журдена. Він наймає цілу купу учителів, намагається бути схожим на дворян в одязі, звичках, манерах.
Очманілий пан Журден не помічає, що оточуючі глузують, а іноді навіть і знущаються з нього. Кожний із чотирьох учителів переконує пана Журдена в необхідності вивчення саме його предмета. Недоброчесний учитель музики визнає, що Журден є тією людиною, гаманець якої може стати легкою здобиччю. "Ми знайшли саме такого чоловіка, якого нам треба! Його фантазія — удавати із себе галантного шляхтича — просто скарб для нас!" — стверджує він.
Уже з перших хвилин комедії Журден надзвичайно комічний. Він викликає лакеїв для того, щоб продемонструвати, що вони в нього є, і не знає, як з ними поводитися.
Пан Журден хоче одягатися так, як одягається "все вельможне панство". Костюм, химерний і недоладний, який пошив пану Журдену кравець, викликає в учителів улесливе схвалення, а в дружини та служниці — насмішки.
Зрештою, Журден непогана людина, чесний купець, але з дещо хибним уявленням про своє місце в житті.
Бажання стати шляхтичем позбавляє Журдена залишків здорового глузду: він не дає згоди на шлюб своєї дочки Люсіль із Клеонтом тільки тому, що той не шляхтич. Але дотепний слуга Клеонта Ков'єль знаходить вихід. Він переодягає свого господаря турецьким пашею, сватає за нього Люсіль, а для Журдена влаштовує "посвячення у муфтії". Журден стає, хоча й химерним, але шляхтичем.
Отже, Мольєр сміється і над людськими вадами, і над характерами, і над умовами, що ці характери виплекали. Коли ми дивимося або читаємо комедію "Міщанин-шляхтич", то не переймаємося тим, що Журден хотів стати аристократом, для нас це вже не актуально. Нас смішить показ прагнення людини удавати не того, ким він є насправді. Драматург стверджує, що людина повинна бути собою, виховувати в собі почуття гідності та ні перед ким не плазувати.
Пояснення: