Героиня рассказа А. И. Куприна «Куст сирени» молодая женщина, Вера Алмазова, жена офицера, учащегося в Академии генерального штаба.
Они небогаты, и Вере приходится прикладывать все усилия, чтобы вести домашнее хозяйство. «Она отказывала себе во всем необходимом» , создавая нужный для напряженно работающего мужа комфорт. Она должна всячески поддерживать мужа ему выдержать экзамены в Академию. Не будь ее, он «махнул бы на все рукою» , не находя в себе достаточно энергии.
Вера разделяла с ним все его проблемы и «приучилась встречать каждую неудачу с ясным, почти веселым лицом» . Она была для мужа «переписчицей, чертежницей, чтицей, репетиторшей и памятной книжкой» . Ее муж легко падает духом, раздражается, выплескивает на Веру все свои обиды. Но она находит в себе терпение не обижаться, а утешать его и находить выход из положения.
Так было с испорченным планом местности, из-за которого Николай мог провалить экзамен. Герой расстроен и растерян, но Вера энергично принимается за дело, закладывает все драгоценности семьи и на вырученные деньги в тот же вечер нанимает садовника для посадки кустов. Она не соглашается отправиться домой, хотя уже поздно, поехала за город, «горячо суетилась и мешала рабочим» до тех пор, пока все не посадили кусты и не постлали дерн, неотличимый от остальной травы. Ее труды не пропали даром: муж вернулся, сияя «торжеством одержанной победы» . Вера хочет знать все детали, мельчайшие подробности – ведь ей все это важно. Ее преданность и любовь к мужу были вознаграждены. По улице они шли, «держась за руки, и беспрестанно смеясь» . А дома, одновременно засмеявшись, они вспоминают эту историю с сиренью, и Вера говорит, что сирень теперь будет ее любимым цветком.
Муж Веры действительно любит ее, но он слабый человек, легко поддающийся отчаянию. Вере приходится нести двойную ношу ответственности за семью, искать пути преодоления трудностей, постоянно поддерживать бодрость в любимом человеке. Ей трудно, но она счастлива, и ее трудное счастье заслуживает уважения, потому что Вера его выстрадала.
Відповідь:У кожного народу є талановиті митці-поети,письменники. Саме вони свою країну ,звеличують її серед інших націй світу. Тарас Григорович Шевченко — великий поет, геній українського народу. Він зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства.
Без його імені не можна уявити нашої літератури, нашої культури, нашої країни. Його творчість невмируща. Життя Кобзаря можна вважати справжнім подвигом у мистецтві, бо він віддав усі свої сили, щоб врятувати український народ, українську культуру та відкрив перед ними шлях у майбутнє. З плином часу все більше переконуєшся, що поезії нашого Кобзаря — то одкровення, які він висловив на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь українців.
Тарас Шевченко — це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях народу. Творчість Шевченка — це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.
9 березня у місті Олешки відбувся мітинг, присвячений 203- роковинам Т.Г. Шевченка, на якому були присутні керівники району та міста, держслужбовці, а також всі небайдужі мешканці Олешок. З кожним роком творчість Великого Кобзаря здобуває все більшого світового визнання. Яскравим підтвердженням цьому є безліч акцій щодо вшанування його творчості.
Так, цими березневими днями у світі набирає великої популярності міжнародний флешмоб «GlobalShevchenko», який громадські організації «Ukrainians» та «Батьківщина Молода» влаштували до Дня народження Тараса Шевченка. Його головна мета – вшанувати пам’ять великого Кобзаря, показавши пам’ятники встановлені по всьому світу та Україні, що свідчить про його визнання та велич.
У рамках заходу присвяченого 203роковинам з Дня народження Т.Г.Шевченкамісто Олешки разом із іншими містами України та Європи долучилось до одночасних читань вірша Тараса Шевченка «В казематі» . Це було наймасовіше одночасне читання творів Шевченка.
На знак пошани до Великого борця за свободу та незалежність нашої держави усі бажаючі поклали квіти до погруддя Т.Г.Шевченка.
Они небогаты, и Вере приходится прикладывать все усилия, чтобы вести домашнее хозяйство. «Она отказывала себе во всем необходимом» , создавая нужный для напряженно работающего мужа комфорт. Она должна всячески поддерживать мужа ему выдержать экзамены в Академию. Не будь ее, он «махнул бы на все рукою» , не находя в себе достаточно энергии.
Вера разделяла с ним все его проблемы и «приучилась встречать каждую неудачу с ясным, почти веселым лицом» . Она была для мужа «переписчицей, чертежницей, чтицей, репетиторшей и памятной книжкой» . Ее муж легко падает духом, раздражается, выплескивает на Веру все свои обиды. Но она находит в себе терпение не обижаться, а утешать его и находить выход из положения.
Так было с испорченным планом местности, из-за которого Николай мог провалить экзамен. Герой расстроен и растерян, но Вера энергично принимается за дело, закладывает все драгоценности семьи и на вырученные деньги в тот же вечер нанимает садовника для посадки кустов. Она не соглашается отправиться домой, хотя уже поздно, поехала за город, «горячо суетилась и мешала рабочим» до тех пор, пока все не посадили кусты и не постлали дерн, неотличимый от остальной травы. Ее труды не пропали даром: муж вернулся, сияя «торжеством одержанной победы» . Вера хочет знать все детали, мельчайшие подробности – ведь ей все это важно. Ее преданность и любовь к мужу были вознаграждены. По улице они шли, «держась за руки, и беспрестанно смеясь» . А дома, одновременно засмеявшись, они вспоминают эту историю с сиренью, и Вера говорит, что сирень теперь будет ее любимым цветком.
Муж Веры действительно любит ее, но он слабый человек, легко поддающийся отчаянию. Вере приходится нести двойную ношу ответственности за семью, искать пути преодоления трудностей, постоянно поддерживать бодрость в любимом человеке. Ей трудно, но она счастлива, и ее трудное счастье заслуживает уважения, потому что Вера его выстрадала.
Відповідь:У кожного народу є талановиті митці-поети,письменники. Саме вони свою країну ,звеличують її серед інших націй світу. Тарас Григорович Шевченко — великий поет, геній українського народу. Він зробив неоціненний вклад у духовну скарбницю людства.
Без його імені не можна уявити нашої літератури, нашої культури, нашої країни. Його творчість невмируща. Життя Кобзаря можна вважати справжнім подвигом у мистецтві, бо він віддав усі свої сили, щоб врятувати український народ, українську культуру та відкрив перед ними шлях у майбутнє. З плином часу все більше переконуєшся, що поезії нашого Кобзаря — то одкровення, які він висловив на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь українців.
Тарас Шевченко — це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях народу. Творчість Шевченка — це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.
9 березня у місті Олешки відбувся мітинг, присвячений 203- роковинам Т.Г. Шевченка, на якому були присутні керівники району та міста, держслужбовці, а також всі небайдужі мешканці Олешок. З кожним роком творчість Великого Кобзаря здобуває все більшого світового визнання. Яскравим підтвердженням цьому є безліч акцій щодо вшанування його творчості.
Так, цими березневими днями у світі набирає великої популярності міжнародний флешмоб «GlobalShevchenko», який громадські організації «Ukrainians» та «Батьківщина Молода» влаштували до Дня народження Тараса Шевченка. Його головна мета – вшанувати пам’ять великого Кобзаря, показавши пам’ятники встановлені по всьому світу та Україні, що свідчить про його визнання та велич.
У рамках заходу присвяченого 203роковинам з Дня народження Т.Г.Шевченкамісто Олешки разом із іншими містами України та Європи долучилось до одночасних читань вірша Тараса Шевченка «В казематі» . Це було наймасовіше одночасне читання творів Шевченка.
На знак пошани до Великого борця за свободу та незалежність нашої держави усі бажаючі поклали квіти до погруддя Т.Г.Шевченка.
Пояснення: