Україна, український народ, українська мова! Які величні, незрівнянні ні з чим поняття! Україна, як і українська мова, мають свою історію. Україна... В одному цьому слові бринить жмуток смутку і краси, величі і слави, країна, де найбільше люблять волю і довго не мали її, країна гарячої любові до народу, вікової боротьби за щастя, рівноправність, незалежність. Така ж доля спіткала і мову. І хоча український народ – один із великих слов’янських народів – був розтерзаний і пошматований впродовж тривалого часу між різними імперіями, позбавлений політичних прав, позбавлений права на творення рідної літератури.Зараз Україна – незалежна держава. І вона, звісно повинна мати свою мову, повинна відродити її з розумом, повагою, відродити культуру, не поспіхом та указами, а серцем і бажанням людей.Мова живе, її життя. Її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають старі звуки, появляються нові й вони міняються, як і форми слів, синтактичні звороти, значення слів. Увесь духовний і матеріальний поступ людства будується на мові, історія якої тісно пов’язана з політичною долею того народу, котрий нею говорить.Мова – це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об’єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу – це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість.Мова – це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова – це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам’ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям. В своїх віршах, творах вони описували обурення і гноблення до рідного слова:Коли забув ти рідну мову,Яка б та мова не була –Ти втратив корінь і основу,Ти обчухрав себе дотла.(Дмитро Білоус)Розуміння ролі мови в житті народу визначає естетичне кредо Лесі Українки, М.Коцюбинського, А. Малишка. А ще П. Тичина та М.Рильський щедро висівали добрі зерна свого поетичного слова на ниву української літературної мови; зерна проросли, збагатили, сповили мову новими висловами. Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше вона має володіти, звичайно, рідною мовою. І це не тільки й тому, що рідна мова, - це невід’ємна частка Батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші, найніжніші струни людської душі.Мова – це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова – найкращий цвіт, що ніколи не в’яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.
Ялюблю сказки андерсена, потому что они интересные и добрые, хотя немного печальные. в моей любимой сказке «снежная королева» тоже много удивительных приключений и чудес. главные герои сказки – девочка герда и мальчик кай, ее названый брат. и, конечно, снежная королева. мне больше всех нравится герда, я восхищаюсь ее смелостью и упорством. не каждая девочка решилась бы отправиться на поиски пропавшего человека. но герда решилась. она обошла полсвета и все же нашла кая, а потом и сумела его расколдовать, хотя снежная королева заморозила сердце мальчика, а в нем и так уже был осколок злого зеркала тролля. герде многие существа. это и люди (маленькая разбойница, принц и принцесса, финнка), и животные (ворон и ворона, северный олень). не зря девочка говорит: «как добры все люди и животные! » но герда сама добрая и благородная девочка, поэтому она видит в окружающих только хорошее. когда на герду бросились стражники снежной королевы, девочка стала читать молитву, и страшилища рассыпались в прах. это произошло потому, что герда делала доброе дело, и бог ей . но есть и те, кто пытается помешать герде. в первую очередь, это, конечно, снежная королева и ее слуги. но есть и те, кто мешает ей из-за собственных капризов. например, разбойники. им безразличны и герда, и кай. если бы не маленькая разбойница, они бы убили девочку просто так, ни за что. а еще есть женщина, которая заманила герду в свой волшебный сад. это была не злая женщина, а просто ей было все безразлично, кроме ее собственных желаний. ей захотелось, чтобы герда осталась у нее, вот она и заколдовала девочку. и ей тоже было безразлично, что станет с каем и бабушкой. андерсен хочет нам сказать, что нехорошо быть эгоистом. надо думать не только о себе, но и о других людях. надо друг другу. и не надо бояться вступить в поединок со злом, каким бы страшным оно ни казалось.
