(це я вже писала на сайті, але думаю ви в різних школах) вітаю тебе джульєтто! де ти зараз? я чув, що самогубці не поптрапляють до неба. але я не вірю, що людина, яка кохала так самовіддано і щиро, як ти може потрапити в пекло. не вірю. а ромео з тобою? я чув, що після смерті ми не можемо кохати, стаємо наче ангели. але я не вірю, що ваші почуття з ромео згасли у вічності. всевишній мав би змилосердитися над вами і дарувати хоч якесь щастя після горювань на землі. ви ж терпіли всю свою долю. і хіба гріх ваш в тому, що кохали? хіба ваш гріх в тому, що коханням примирили ворожнечу? хіба ваш гріз в тому, що не в юному шаленстві поєднались, а таємний шлюб проти волі батьків уклали? все робили за законом і понад усе - ви кохали. мало хто кохав на землі так, як ви. і більш ніхто не кохатиме. ви ладні віддати життя заради одного. це чисте, високе почуття. я захоплююсь вами і вірю, що щасливі в небесах.
Любовь – это огромная сила, энергия, которая движет жизнью. сила любви может быть направлена на созидание и разрушение. почему любовь как изначально гармоничное чувство может дать человеку силы жить и в то же время сделать его жизнь невыносимой. верно ли мы понимаем любовь? не смешиваем ли её подчас с разрушительными страстями? не прячемся ли от неё с манипуляций, лжи и насилия? любовь – это, прежде всего, организующее начало мира, его основа. когда человек воспринимает себя частицей любви, он более открыт и естественен. он глубже, внимательнее относится к реальности и своему внутреннему миру. только в любви человек обретает себя. по своей природе любовь чужда конфликту, разрушению. в мировой немало примеров того, как любовь преображала жизнь любящих, им совершать невозможное. это тристан и изольда, ромео и джульетта, мастер и маргарита. это персонажи разных эпох, но их объединяет необыкновенная сила чувства.
