Что отличает сказки д. биссета "про тигренка бинки, у которого исчезли все полоски" и р. киплинга "как леопард получил свои пятна" от народных сказок, объясняющих мир?

Тема: розповідь поета про власну життєву долю, яка не лукавила до митця.

Ідея: возвеличення долі, яка супроводжувала Т. Шевченка впродовж всього його життя.

Основна думка: «Учись, серденько, колись / З нас будуть люде»; «Слава — заповідь моя».

Жанр: філософська лірика. Віршовий розмір: ямб.

Художні засоби: повтори: «дальше, дальше», «слава ...слава»; звертання: «учися, серденько.», «ходімо ж, доленько моя», «мій друже вбогий, нелукавий!»; риторичне запитання: «Які з нас люде?»; риторичні оклики: «Та дарма!», «Ходімо ж, доленько моя!» «Мій друже вбогий, нелукавий!».

Відповідь:

якщо питання звучить яку мрію Соломія скоріше за все ПЛЕКАЛА, то

Соломія мріяла про те, що Остап піде у січ, а турки дають землю. Вона буде жити у слободі, господарство глядіти, Остапа чекати.

Пояснення:

цитата: — А що ж я робитиму з тобою у Січі, гей!..

Оце сказав! Звісно, вона не піде до Січі у братчики. Та й навіщо, коли навкруги Січі скрізь слободи, а в тих слободах живуть наші люди з жінками, з дітьми. Турок дає землю — займай, скільки твоя сила. Вона про се довідне знає од людей. Вони оселяться в слободі, вона хазяйнуватиме, а він із Січі наїздитиме додому, а то й зовсім облишиться на господарстві...