В "Автобиографии" Твардовский называет эту поэму (За Далью-Даль) "книгой", указывая на ее жанровое своеобразие и свободу, и считает ее главной работой 50-х годов.
Поэма датирована 1950-1960 годами. Источником поэмы были впечатления от поездки поэта в Сибирь и на Дальний Восток, с чем связана форма "путевого дневника". Тиражи изданий поэмы занимают второе место после "Василия Теркина".
В поэме два героя: сам автор и "ты". "Ты" - читатель. Сочетание ты да я" подкрепляется сочетанием "да мы с тобой". Читатель и автор представляют непрерывную сущность.
Вся первая глава насыщена памятью войны, "мук" народа на его исторической дороге, а дальше в поэме возникает память и о других пережитых народом муках. Мысли о войне в Корее рождают в памяти картины Великой Отечественной войны. Сцена встречи с другом детства (тот, реабилитированный, возвращается домой) позволяет нам увидеть переживания героя. Друг обрисован как более добрый, умный и талантливый, чем сам герой. Волга становится в глазах лирического героя символом истории русского народа, вызывает гордость. Лирический герой поэмы связан с народом. В поэзии Твардовского поражает простота и красота звучания стиха. Не случайно Твардовскому за эту поэму в 1961 году была присуждена Ленинская премия. Фабула поэмы развивается как бы стихийно, самопроизвольно (дорожные впечатления, наблюдения, раз ышления, случайные встречи, воспоминания, ассоциации ). Но эта внешняя свобода от композиционно - сюжетных норм подчинена глубоко продуманной логике главной авторской задачи: запечатлеть реальный облик дня сегодняшнего, понять его глубинное содержание, его историческую закономерность и связи.
Таковы два "уровня" художественной структуры поэмы. Оба они соединены лирическим героем (он же - автор-повествователь) , от имени которого и идет рассказ о путешествии. Его образ организует сюжет, развертывающийся в двух планах: в пространстве и во времени.
Оба эти плана проявляются в сюжете также на двух уровнях. Они и конкретны (путь от Москвы до Владивостока, совершающийся в течение десяти суток) . Они и историчны, ибо размышления лирического героя, в силу возникающих ассоциаций, воспоминаний, захватывают многие пространственно - временные горизонты, выходящие за рамки конкретных дорожных ситуаций. Причем каждый географический рубеж пути дает определенную направленность этим размышлениям, которые сюжетно раскрываются в трех основных аспектах художественного времени: настоящее будущее. Память недавней войны исторически "скрепляет" разнообразие дорожных впечатлений. Возникают и воспоминания далекого детства.
Література знає безліч прикладів справді трагічних головних героїв творів. Але одним з найбільш докладних трагічних героїв, який був описаний автором найкращим чином, є Гамлет. Автор твору зміг надзвичайно докладно описати Гамлета, його еволюцію як особистості і зміни його ставлення до життя. Незважаючи на свій високий соціальний статус, Гамлет зіткнувся з проблемами, яких не знає ні один бідняк. І він дуже змінився під час подолання цих складних проблем.
Історія Гамлета починається досить радісно. Молодий чоловік жив у повноцінній сім’ї і готувався очолить державу, коли його батько відійде на спокій. Але сталося непередбачене – батько Гамлета був убитий власним рідним братом, мати Гамлета вийшла заміж за цього брата. Таким чином, Гамлет втратив саму близьку людину – власного батька і позбувся можливості зійти на трон. Спочатку головний герой твору не повірив у те, що сталося, але потім те, що відбулося, його просто вразило. Він зіткнувся з великими проблемами, яких ніколи раніше не очікував. Сприйняття світу різко змінилося в розумінні Гамлета. Через це в його збудженій свідомості виникла своєрідна роздвоєність: з одного боку, він хотів боротися, доводити свою правоту і робити якісь дії для остаточного досягнення успіху, але з іншого боку, він перебував у стані жахливого безладу, що практично сковував його і не давав робити практично нічого корисного. Гамлет ненавидів свого дядька Клавдія, який позбавив його всього того, чого Гамлет мав намір отримати. І тоді Гамлет вирішив помститися йому. Але все-таки розчарування від такого несправедливого життя виявилося набагато сильнішим, а тому молода хлопець все ж в більшій мірі замикався в собі, намагався відшукати відповіді на всі свої питання у власному розумі, а не в реальному житті. Такі роздуми приводять Гамлета до думок про власну слабкість та нікчемність, було багато інформації про те, що за всі свої невдачі він картає себе лише одного. Крім того, він починає надмірно багато замислюватися про смерть, і це теж не має ніякої користі.
Основний трагізм Гамлета в тому, що цей чоловік пережив надто різкий перепад від хорошого до поганого в його житті. Йому здавалося, що життя його ніколи не буде мати настільки серйозних складнощів. Тим не менше, ці складності мало місце, і з ними потрібно щось робити. Але внутрішнє сум’яття Гамлета не давало йому можливості робити хоч щось корисне, а тому він так і не зміг впоратися з усіма своїми проблемами. А це в свою чергу зробило його образ ще більш трагічним, ніж він був.
Поэма датирована 1950-1960 годами. Источником поэмы были впечатления от поездки поэта в Сибирь и на Дальний Восток, с чем связана форма "путевого дневника". Тиражи изданий поэмы занимают второе место после "Василия Теркина".
В поэме два героя: сам автор и "ты". "Ты" - читатель. Сочетание ты да я" подкрепляется сочетанием "да мы с тобой". Читатель и автор представляют непрерывную сущность.
Вся первая глава насыщена памятью войны, "мук" народа на его исторической дороге, а дальше в поэме возникает
память и о других пережитых народом муках. Мысли о войне в Корее рождают в памяти картины Великой Отечественной войны. Сцена встречи с другом детства (тот, реабилитированный, возвращается домой) позволяет нам увидеть переживания героя. Друг обрисован как более добрый, умный и талантливый, чем сам герой. Волга становится в глазах лирического героя символом истории русского народа, вызывает гордость. Лирический герой поэмы связан с народом. В поэзии Твардовского поражает простота и красота звучания стиха. Не случайно Твардовскому за эту поэму в 1961 году была присуждена Ленинская премия. Фабула поэмы развивается как бы стихийно, самопроизвольно (дорожные впечатления, наблюдения, раз ышления, случайные встречи, воспоминания, ассоциации ). Но эта внешняя свобода от композиционно - сюжетных норм подчинена глубоко продуманной логике главной авторской задачи: запечатлеть реальный облик дня сегодняшнего, понять его глубинное содержание, его историческую закономерность и связи.
Таковы два "уровня" художественной структуры поэмы. Оба они соединены лирическим героем (он же - автор-повествователь) , от имени которого и идет рассказ о путешествии. Его образ организует сюжет, развертывающийся в двух планах: в пространстве и во времени.
Оба эти плана проявляются в сюжете также на двух уровнях. Они и конкретны (путь от Москвы до Владивостока, совершающийся в течение десяти суток) . Они и историчны, ибо размышления лирического героя, в силу возникающих ассоциаций, воспоминаний, захватывают многие пространственно - временные горизонты, выходящие за рамки конкретных дорожных ситуаций. Причем каждый географический рубеж пути дает определенную направленность этим размышлениям, которые сюжетно раскрываются в трех основных аспектах художественного времени: настоящее будущее. Память недавней войны исторически "скрепляет" разнообразие дорожных впечатлений. Возникают и воспоминания далекого детства.
Література знає безліч прикладів справді трагічних головних героїв творів. Але одним з найбільш докладних трагічних героїв, який був описаний автором найкращим чином, є Гамлет. Автор твору зміг надзвичайно докладно описати Гамлета, його еволюцію як особистості і зміни його ставлення до життя. Незважаючи на свій високий соціальний статус, Гамлет зіткнувся з проблемами, яких не знає ні один бідняк. І він дуже змінився під час подолання цих складних проблем.
Історія Гамлета починається досить радісно. Молодий чоловік жив у повноцінній сім’ї і готувався очолить державу, коли його батько відійде на спокій. Але сталося непередбачене – батько Гамлета був убитий власним рідним братом, мати Гамлета вийшла заміж за цього брата. Таким чином, Гамлет втратив саму близьку людину – власного батька і позбувся можливості зійти на трон. Спочатку головний герой твору не повірив у те, що сталося, але потім те, що відбулося, його просто вразило. Він зіткнувся з великими проблемами, яких ніколи раніше не очікував. Сприйняття світу різко змінилося в розумінні Гамлета. Через це в його збудженій свідомості виникла своєрідна роздвоєність: з одного боку, він хотів боротися, доводити свою правоту і робити якісь дії для остаточного досягнення успіху, але з іншого боку, він перебував у стані жахливого безладу, що практично сковував його і не давав робити практично нічого корисного. Гамлет ненавидів свого дядька Клавдія, який позбавив його всього того, чого Гамлет мав намір отримати. І тоді Гамлет вирішив помститися йому. Але все-таки розчарування від такого несправедливого життя виявилося набагато сильнішим, а тому молода хлопець все ж в більшій мірі замикався в собі, намагався відшукати відповіді на всі свої питання у власному розумі, а не в реальному житті. Такі роздуми приводять Гамлета до думок про власну слабкість та нікчемність, було багато інформації про те, що за всі свої невдачі він картає себе лише одного. Крім того, він починає надмірно багато замислюватися про смерть, і це теж не має ніякої користі.
Основний трагізм Гамлета в тому, що цей чоловік пережив надто різкий перепад від хорошого до поганого в його житті. Йому здавалося, що життя його ніколи не буде мати настільки серйозних складнощів. Тим не менше, ці складності мало місце, і з ними потрібно щось робити. Але внутрішнє сум’яття Гамлета не давало йому можливості робити хоч щось корисне, а тому він так і не зміг впоратися з усіма своїми проблемами. А це в свою чергу зробило його образ ще більш трагічним, ніж він був.