Мені здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття.
По-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. Іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. Та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш.
Яскравим художнім утіленням цієї думки є твір Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". Життя Яви й Павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. Невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. Та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь.
По-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, - шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. І навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується.
Прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою Галиною. Вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка Галина переїхала зі свого міста жити до нас. Ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. З часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. Вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо.
В 1923 вышла в свет «повесть-феерия» «Алые паруса» , которая впоследствии стала визитной карточкой писателя. Считается, что прообразом главной героини повести с фантастическим именем Ассоль стала жена А. Грина, Нина Николаевна.
Этому не стоит удивляться, если прочесть слова, которые Грин обратил к супруге в очередную годовщину их свадьбы: «Ты мне дала столько радости, смеха, нежности и даже поводов иначе относиться к жизни, чем было у меня раньше, что я стою, как в цветах и волнах, а над головой птичья стая. На сердце у меня весело и светло» .
Не так прост, как может показаться, образ мечтательницы Ассоль.
Некоторые считают, что Грин рисует нам инфантильную девушку, которая не может найти соприкосновение с реальностью и верит лишь в иллюзию.
Однако Ассоль — необычный человек. Она зорко и проницательно видит то, что большинству не под силу разглядеть, сила ее веры настолько сильна, что все исполняется. Вот какое описание внутренней жизни героини встречается нам в повести:
«Бессознательно, путем своеобразного вдохновения она делала на каждом шагу множество эфирнотонких открытий, невыразимых, но важных, как чистота и тепло. Иногда — и это продолжалось ряд дней — она даже перерождалась; физическое противостояние жизни проваливалось, как тишина в ударе смычка, и все, что она видела, чем жила, что было вокруг, становилось кружевом тайн в образе повседневности» .
И то чудо, «обыкновенное» , которое Грин показывает нам в «Алых парусах» — отнюдь не из ряда сказочных трюков. Может казаться несколько разочаровывающим, что за девушкой приходит не небожитель, не Лоэнгрин какой-нибудь, а самый что ни на есть земной Грей, который подслушал, подглядел и «сфабриковал» чудо.
Но писатель с персонажа поясняет нам свою мысль, и капитан Грей произносит:
«Вы видите, как тесно сплетены здесь судьба, воля и свойство характеров; я прихожу к той, которая ждет и может ждать только меня, я же не хочу никого другого, кроме нее, может быть именно потому, что благодаря ей я понял одну нехитрую истину. Она в том, чтобы делать так называемые чудеса своими руками. Когда для человека главное — получать дражайший пятак, легко дать этот пятак, но, когда душа таит зерно пламенного растения — чуда, сделай ему это чудо, если ты в состоянии. Новая душа будет у него и новая у тебя… »
Мені здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття.
По-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. Іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. Та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш.
Яскравим художнім утіленням цієї думки є твір Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". Життя Яви й Павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. Невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. Та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь.
По-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, - шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. І навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується.
Прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою Галиною. Вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка Галина переїхала зі свого міста жити до нас. Ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. З часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. Вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо.
Отже, дружба - це найкращий скарб в житті.
В 1923 вышла в свет «повесть-феерия» «Алые паруса» , которая впоследствии стала визитной карточкой писателя. Считается, что прообразом главной героини повести с фантастическим именем Ассоль стала жена А. Грина, Нина Николаевна.
Этому не стоит удивляться, если прочесть слова, которые Грин обратил к супруге в очередную годовщину их свадьбы: «Ты мне дала столько радости, смеха, нежности и даже поводов иначе относиться к жизни, чем было у меня раньше, что я стою, как в цветах и волнах, а над головой птичья стая. На сердце у меня весело и светло» .
Не так прост, как может показаться, образ мечтательницы Ассоль.
Некоторые считают, что Грин рисует нам инфантильную девушку, которая не может найти соприкосновение с реальностью и верит лишь в иллюзию.
Однако Ассоль — необычный человек. Она зорко и проницательно видит то, что большинству не под силу разглядеть, сила ее веры настолько сильна, что все исполняется. Вот какое описание внутренней жизни героини встречается нам в повести:
«Бессознательно, путем своеобразного вдохновения она делала на каждом шагу множество эфирнотонких открытий, невыразимых, но важных, как чистота и тепло. Иногда — и это продолжалось ряд дней — она даже перерождалась; физическое противостояние жизни проваливалось, как тишина в ударе смычка, и все, что она видела, чем жила, что было вокруг, становилось кружевом тайн в образе повседневности» .
И то чудо, «обыкновенное» , которое Грин показывает нам в «Алых парусах» — отнюдь не из ряда сказочных трюков. Может казаться несколько разочаровывающим, что за девушкой приходит не небожитель, не Лоэнгрин какой-нибудь, а самый что ни на есть земной Грей, который подслушал, подглядел и «сфабриковал» чудо.
Но писатель с персонажа поясняет нам свою мысль, и капитан Грей произносит:
«Вы видите, как тесно сплетены здесь судьба, воля и свойство характеров; я прихожу к той, которая ждет и может ждать только меня, я же не хочу никого другого, кроме нее, может быть именно потому, что благодаря ей я понял одну нехитрую истину. Она в том, чтобы делать так называемые чудеса своими руками. Когда для человека главное — получать дражайший пятак, легко дать этот пятак, но, когда душа таит зерно пламенного растения — чуда, сделай ему это чудо, если ты в состоянии. Новая душа будет у него и новая у тебя… »
Подробнее - на -