Еще раз внимательно перечитайте стихотворение уильяма блейка
отр". какие поэтические средства использовал поэт в стихотворе-
ши, изображая этого зверя? при ответе опирайтесь на следующие
вопросы:
1. какие зрительные, звуковые, осязательные образы поэту создать
картину “сотворения” тигра?
2. какие части речи в описании процесса “сотворения"? почему?
3. какие устаревшие слова (славянизмы) использует в своем переводе с, я. мар-
шак? что они общей картине изображения тигра?
4. выпишите из текста стихотворения все однокоренные слова, образованные от
слов гореть и огонь. каковы ассоциации образа тигра с этими словами?
5. выпишите из стихотворения блейка (в переводе с. я. маршака) эпитеты и
метафоры. какие из них кажутся вам наиболее выразительными, запоминаю-
щимися?
2.встреча с Зуриным
3.встреча с Пугачевым
4.Прибытие в Белогорскую крепость
5.Знакомство с месными в Белогородской крепости
6.Чуства к Маше и реакция на них Швабрина
7.Дуэль Гринева и Швабрина
8.Отнятие у них шпаг
9.Шпаги вернули
10.Повторный дуэль
11.ранение Гринева
12.Выздоровление Гринева
13.О востании Пугачева говорили в Белогородской крепости
14.Взятие Белогорской крепости
14.Суд Пугачева,
Гринева
16.Гринев уезжает в Оренбург
17.Оборона Оренбурга
Маши
19.Поимка Пугачева
20.Суд над Швабриным и Гриневым
21.Маща хочет Гринева
22.Поездка и имперетрице
23.Казнь Пугачева
24.Гринев оправдан.
Хтось скаже : «Ну так, зараз модно освідчуватися в любові до всієї України в цілому». А я нікому і не освідчуюся. Скажу відверто, що мені багато чого не подобається: і на естраді, і в сучасних книгах, зарозумілість українських націоналістів, готових усіх у світі поділяти на «наших» і «не наших». І взагалі думаю, що нерозумно вважати, наприклад, українські ромашки кращими від російських. Мені все рівно, хто з оточуючих мене людей українець, а хто — ні. Адже ми живемо в одній країні, ходимо по одній землі, ласуємо морозивом фабрики «Хладопром», радіємо перемогам братів Кличків, дивимося «Роксолану» і «Залу чекання». Я ніколи не замислювалася над тим, чи можна вважати мене патріоткою. Я просто люблю Україну. Можливо, коли-небудь мені захочеться виїхати звідси або навіть доведеться це зробити — усяке може статися. І, можливо, мені сподобається інша країна. Але там не буде моїх друзів, моїх батьків, моїх улюблених мультфільмів про козаків, повісті «Кайдашева сім'я» Нечуя-Левицького і маминих вареників з полуницями, ще багато чого, з чим у мене зв'язане поняття «Батьківщина». Хоча й далеко від України можна знайти нових друзів, створити уже власну родину, полюбити інші мультфільми, купити де-небудь том Нечуя-Левицького, а вареники з полуницями можна навчитися готувати і самій... Стоп, а як же Хрещатик? А як же архітектурний заповідник у Львові? А як же Сіверський Донець? А Карпати? Де б я не побувала, які б місця мене не зачарували, я все рівно буду хотіти ходити з друзями на пікнік у наш звичайний бір, а загоряти — у селі на річці.
Я дуже хочу побачити Італію і Францію. Хочу з'їздити до Австралії і Америки. Мрію відвідати Бразилію, Канаду і Нову Зеландію. Із задоволенням подорожувала б, я не люблю сидіти на місці. Можливо, де-небудь я б затрималася, десь ні. Але упевнена, що з будь-якої країни світу, як би там не було гарно, я б повернулася додому, до своєї України. Тут мене чекають. Тут усе моє життя. Іншої Батьківщини мені не треба.