юшка – главный герой одноименного рассказа платонова. этого человека, имени которого никто не знал, а все звали юшкой, можно назвать юродивым, блаженным. он был не таким, как все. маленький, слабосильный, почти слепой, юшка вызывал брезгливость и жалость, смешанную с пренебрежением. никто не воспринимал этого сорокалетнего человека всерьез: ни дети, ни взрослые. больше того, взрослые жители города, где обитал юшка, пугали судьбой этого человека своих детей: «вот ты будешь такой же, как юшка! - вырастешь, и будешь ходить летом босой, а зимой в худых валенках, и все тебя будут мучить…» люди считали этого беззлобного человека совершенно ненужным, бессмысленно живущим на свете: «лучше бы ты умер, юшка, - говорила хозяйская дочь. - зачем ты живешь? » и когда юшка говорил, что если он родился, значит, в нем есть потребность, то все только смеялись. своей непохожестью, беззлобностью, тихой любовью к миру этот человек вызывал в людях только раздражение и злобу. каждый норовил ударить юшку, сделать ему больно или неприятно. но, что важно, после таких «разговоров» с героем людям становилось легче. кажется, будто они очищали свою душу, «сбрасывая» зло на юшку. такое отношение к герою продолжалось на протяжении двадцати пяти лет. но в один день какой-то злой человек в очередной раз выплеснул на «юродивого» свою злобу и ненависть – он ударил кузнеца и оставил его лежать на дороге. юшку нашел шедший мимо столяр – мертвого, истекшего кровью, которая пошла у него горлом. он, один из немногих, героя: «помер, - вздохнул столяр. - прощай, юшка, и нас всех прости. забраковали тебя люди, а кто тебе » кузнец и его дочь, у которых герой проработал всю жизнь, похоронили юшку. прощаться с «юродивым» пришел весь город: «к телу умершего пришли проститься с ним все люди, старые и малые, весь народ, который знал юшку и потешался над ним и мучил его при жизни». почему жители города пришли к умершему герою? в последний раз поглазеть, поиздеваться, убедиться, что они лучше и счастливее юшки? возможно, что и так. но еще, я думаю, эти люди чувствовали, что лишаются чего-то светлого и доброго, того, что необходимо каждому. со смертью юшки жители города лишились любви и добра, олицетворением которого был этот нелепый убогий человек.
головний герой п’єси герасим никодимович калитка, сільський багатій. на початку п’єси він зустрічається з невідомим євреєм, який пропонує йому махінацію — купити 100 тис. фальшивих рублів, заплативши за них тільки п’ять тисяч. він залишає калитці зразки фальшивих грошей, які начебто неможливо відрізнити від справжніх, для перевірки якості підробки. калитка сам боїться піти в банк з фальшивими асигнаціями, і вмовляє зробити це свого кума. тим часом інший єврей, фактор гершко маюфес, пропонує герасиму надійнішу справу — позичити п’ять тисяч рублів поміщику під залогу його земель. поміщик не зможе повернути гроші, й земля опиниться в руках калитки. кумова поїздка до міста вдалася. «фальшиві» гроші прийняли. тоді герасим зважується на махінацію в повному об’ємі, отримавши мішок «грошей». втім «гроші» виявилися звичайним папером, і тільки зверху в мішку було кілька пачок зі справжніми купюрами. втративши п’ять тисяч (насправді, у останню мить він дає три тисячі замість п’яти) калитка пробує повіситися, але його врятував копач бонавентура. прийшовши до тями обдурений «махінатор» промовляє: «пропала земля смоквинова! нащо ви мене зняли з вірьовки? краще смерть, ніж така потеря», на чому п’єса завершується. окрім основної лінії п’єса містить також і побічні, мета яких краще розкриття характеру головного героя. одна з побічних ліній — кохання сина калитки романа з наймичкою мотрею, одруженню яких перешкоджає батько. він мріє поріднитися з мільйонером терентієм пузирем. однак, коли роман відвідав пузиря, там з ним обійшлися як з челяддю, що вкрай обурило батька. коли кум повернувся з міста з радісними звістками, калитка, бажаючи потайки відсвяткувати подію, погоджується на заручини романа і мотрі, аби не виникло підозр щодо справжньої причини свята. лінія копача бонавентури вводить у комедію протилежність калитці — мрійника, який присвятив своє життя тому, щоб ураз розбагатіти, знайшовши закопаний скарб. образ дружини калитки, працьовитої простої жінки, є показати скупість герасима — він, наприклад, змушує її ходити три версти до церкви пішки, жаліючи коней.
ответ:
головний герой п’єси герасим никодимович калитка, сільський багатій. на початку п’єси він зустрічається з невідомим євреєм, який пропонує йому махінацію — купити 100 тис. фальшивих рублів, заплативши за них тільки п’ять тисяч. він залишає калитці зразки фальшивих грошей, які начебто неможливо відрізнити від справжніх, для перевірки якості підробки. калитка сам боїться піти в банк з фальшивими асигнаціями, і вмовляє зробити це свого кума. тим часом інший єврей, фактор гершко маюфес, пропонує герасиму надійнішу справу — позичити п’ять тисяч рублів поміщику під залогу його земель. поміщик не зможе повернути гроші, й земля опиниться в руках калитки. кумова поїздка до міста вдалася. «фальшиві» гроші прийняли. тоді герасим зважується на махінацію в повному об’ємі, отримавши мішок «грошей». втім «гроші» виявилися звичайним папером, і тільки зверху в мішку було кілька пачок зі справжніми купюрами. втративши п’ять тисяч (насправді, у останню мить він дає три тисячі замість п’яти) калитка пробує повіситися, але його врятував копач бонавентура. прийшовши до тями обдурений «махінатор» промовляє: «пропала земля смоквинова! нащо ви мене зняли з вірьовки? краще смерть, ніж така потеря», на чому п’єса завершується. окрім основної лінії п’єса містить також і побічні, мета яких краще розкриття характеру головного героя. одна з побічних ліній — кохання сина калитки романа з наймичкою мотрею, одруженню яких перешкоджає батько. він мріє поріднитися з мільйонером терентієм пузирем. однак, коли роман відвідав пузиря, там з ним обійшлися як з челяддю, що вкрай обурило батька. коли кум повернувся з міста з радісними звістками, калитка, бажаючи потайки відсвяткувати подію, погоджується на заручини романа і мотрі, аби не виникло підозр щодо справжньої причини свята. лінія копача бонавентури вводить у комедію протилежність калитці — мрійника, який присвятив своє життя тому, щоб ураз розбагатіти, знайшовши закопаний скарб. образ дружини калитки, працьовитої простої жінки, є показати скупість герасима — він, наприклад, змушує її ходити три версти до церкви пішки, жаліючи коней.