Евгений Онегин нужна 1. Герой какого произведения был осуждён обществом так же, как Онегин: "Сосед наш неуч, сумасбродит,// Он фармазон, он пьёт одно // Стаканом красное вино"?
2."Бывало, он ещё в постеле:// Ему записочки несут. // Что? Приглашенья? В самом деле, // Три дома на вечер зовут". Отголоском какого произведения являются эти строки?
Напишите название произведения в кавычках, потом фамилию автора в именительном падеже
Объяснение:
Брати: добрі, милосердні, маючи малі сили та кмітливість, рятують великого звіра; чесні, непідкупні, бережно ставляться до природи. Маленькі, але розумні та справедливі.
– «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»;
– «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом’якшали од навколишнього простору…»;
– «Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим до , тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»;
– «Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»;
– «Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней».
– «Діти нічого не сказали — вони ніяк не могли відірвати очей од лося, який ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це». Автор не дає братам імен, а лише називає їх «підберезовиками».
Це дає нам змогу зрозуміти, що ці персонажі мають узагальнювальне значення — вони втілюють в оповіданні сили добра. Незважаючи на юний вік, вони без вагань приймають рішення врятувати Лося, хоча він в декілька разів більший за них. Це їм вдається, але захистити тварину від жорстокості іншої людини виявляється нездійсненим. Трагічний фінал повісті наштовхує на думку про те, що людина — не тільки цар природи, але й, інколи, її найбільший ворог.
“Лось” характеристика дядька Шпичака
Шпичак в оповіданні є втіленням зла. Він жорстокий та черствий, Лось потрібен йому вбитим, щоб продати його роги та м’ясо. Шпичак навіть не вагається у своєму рішенні підстрелити Лося на очах у племінників, тому що впевнений — вони будуть на його боці. Його самовпевненість зрадила йому — хлопці не захотіли мати з ним справу. У фіналі оповідання він дуже хоче, щоб Лось ожив. Але не тому, що йому шкода вбиту ним тварину або його мучає сумління. Він лише злякався відповідальності, бо якщо діти повідомлять керівництву заповідника про цю подію, у Шпичака будуть великі неприємності.
Риси характеру дядька Шпичака: жорстокий, боягузливий, схильний до безглуздих і необдуманих вчинків; по-споживацькому ставиться до природи, не дбає про її захист і збереження; убив звіра, якого хлопці щойно врятували, знаючи, що він із заповідника і скористатися здобиччю він безкарно не зможе. Дорослий, але нечесний і несправедливий, безжальний.
“Лось” цитатна характеристика дядька Шпичака
– «Вони й не помітили, як підійшов до них рідний дядько Шпичак. Кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, в розтоптаних, з довгими халявами, чоботях, в яких тонув мало не по пояс, дядько зупинився поряд із дітьми»;
– «Мабуть, також був здивований, що оцей могутній звір лежить на землі. Дядько тримав у руці рушницю, але з таким виглядом, ніби збирався від когось захищатись. На губах у нього запеклась біла смага,— мабуть, од якогось раптового, скороминущого переживання»;
– «Шпичак, обійшов навколо вбитого звіра й носаком ткнув між роги»;
– «Ану замовчіть мені,— ще дужче розгнівався дядько,— бо дістанеться вам од мене й од батька вашого! Будете розумні, то матимете й собі м’яса, не скривджу»;
– «…треба думати про те, щоб якось його заховати, замівши сліди, бо діти таки подалися в заповідник, щоб заявити охороні,— в цьому не сумнівався»;
– «Тепер дивився на звіра й хотів вірити, що лось оживе. Так, як ще недавно дітям, йому дуже кортіло, щоб лось підвів голову, звівся на стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як іще недавно біг, поки дорогу йому не перетнула куля».
– «Шпичак давно вистежував того лося,— він помітив його одночасно з дітьми і, присівши у виямку, тільки посміювався, коли взялися визволяти його з ополонки. Не вірив, що то їм вдасться, він думав, що лось таки знесилиться і його раніше чи пізніше затягне під лід».
ответ:ВСТРЕЧНАЯ ТОРГОВЛЯ (COUNTERTRADE) - самый древний вид между народной торговли, представляющий собой натуральный обмен товарами. Впоследствии этот обмен был дополнен товарно-денежными отношениями и встречная торговля получила новое содержание. Однако эти товарообменные операции дают возможность осуществлять торговлю преимущественно без валютных расчетов. Инициаторами встречной торговли, как правило, являются импортеры, инициатива которых обычно поддерживается их правительствами, т. к. встречная торговля позволяет увеличивать товарооборот и развивать экспортную базу страны. Одной из особенностей встречной торговли на современном этапе является расширение практики встречных закупок, которые не могут быть использованы экспортерами в собственном производстве, а заранее предназначаются для последующей реализации на внешнем или внутреннем рынках. Встречная торговля в международном товарообороте в 1970 г. занимала 2%, в 1990 - возросладо30%. По данным ООН, лишь 30 стран, которые являются ее членами, поучаствуют во встречной торговле. К встречной торговле относятся внешнеторговые операции, при совершении которых в контрактах фиксируются твердые обязательства экспортеров и импортеров произвести полный или частичный сбалансированный обмен товарами. При частичной сбалансированности разница покрывается платежом. Обязательным звеном во встреч ной торговле являются банки, предоставляющие сторонам необходимые кредиты и осуществляющие взаимные расчеты в порядке, гарантирующем выполнение встречных обязательств. Банки открывают для контрагентов специальные счета "условного депонирования - счет эскроу", на которые зачисляются платежи покупателей за импортируемые товары, а экспортеры получают с этих счетов причитающиеся им средства только после выполнения всех своих встречных обязательств. С 70-х годов, одновременно с выполнением функций кредитования, банки стали сами выступать инициаторами и участниками встречной торговли, осуществляя посреднические операции, создавая собственные торговые компании. Принято различать несколько видов встречной торговли: бартерные сделки; контрзакупки; выкуп продукции, бывшей в употреблении; операции с давальческим сырьем; компенсационные соглашения; клиринг; приграничная (прибрежная) торговля.
Объяснение:
Это все примеры которые я нашёл.