Сколько бы мы не пытались жить правильно, в нашей душе, в глубине нашего сознания жива романтика, она неистребима, как и чувство прекрасного, извечное стремление к справедливости, к совершенствованию жизни и самих себя. Случайно взяла Лермонтова, и почему-то он совершенно иным стал в моих глазах — его поэзия, конечно, удивительно своеобразна! А Пушкин, Есенин! Какова должна быть сила воображения, наблюдательность и проникновенность у поэтов, так высокохудожественно и образно описавших природу, отношение к матери, Родине. Сколько теплых и нежных слов они выразили в своих стихотворениях. Люди со сходной направленностью могут идти совершенно разными путями к достижению целей и, используя для этого свои, особенные приёмы и Кто-то в своем творчестве использует символизм, т.е. некие придуманные слова, непонятные читателю, (В. Брюсов, К. Бальмонт). Другие пользуются приемами акмеизма, т.е. реальным изображением действительности (А. Ахматова, Н.Гумилев). При чтении данных стихотворений не возникает вопросов о его содержании. В этом сила и тайна лирики. Каждый человек, в силу его интеллекта и мировоззрения, интересуется творчеством, которое ему близко по духу, разуму, кругозору. Очевидно, что каждый из нас воспринимает поэзию по-своему. Не смотря на разное отношение людей к поэзии, она возрождает человека. Творчество поэтов для нас — святая святых, чью красоту мы сохраним на всю жизнь. Человек рождается для познания внешнего мира, законов его развития. Только от человека зависит, какой будет его жизнь — полной, интересной или пустой, однообразной.
Вітчизна – країна, в якій ми народилися і проживаємо, це шматочок землі з якою нас поєднує міцний емоційний зв'язок, незважаючи на просторове віддалення. Вітчизна, вона ніби мати, яку ми повинні пам’ятати і любити. Сини і дочки, які покинули свою матір в пошуках кращої долі є глибоко нещасними. Можна мати матеріальні блага, але не мати можливості дихати рідним повітрям, уклонитись рідній землі. Історія Україна нам стверджує, що за всі віки існування української землі, наш сильний і сміливий народ до останнього боровся за незалежність нашої Вітчизни. Пройшовши всі випробовування український патріотизм зміцнів і загартувався. У п’єсі Фрідріха Шиллера «Вільгельм Телль» змальовується схожа картина історії України. Швейцарці, як і українці, з віків у віки мужньо боролися за незалежність своєї рідної домівки. У творі Шиллера події відбуваються в кінці XIII століття, коли три кантони, об’єднавшись, показали сміливий швейцарський народ, якому ніяка війна не страшна , коли мова йде про захист Вітчизни. Любов до Батьківщини схована в далекому заповітному куточку серця подалі від недобрих поглядів і жорстокого світу. З історії Швейцарії та України можна сказати, що люди всіх часів любили, шанували і оберігали свою Вітчизну, вважали її найголовнішим і наймилішим що у них є.
