ответ:955-го року попливла княгиня Ольга в грецьку землю, де царем був Костянтин.
Побачив цар, що Ольга дуже красива й розумна, захотів узяти її ні дружину. Розгадала княгиня цей намір і сказала, що вона язичниця, треба її охрестити. Але хай цар зробить це сам, інакше вона не хреститиметься. І охрестили її цар із патріархом. Просвітившись, раділа Ольга тілом і душею.
Після хрещення Костянтин сказав Ользі, що хоче одружитися І нею. А та відказала, що це неможливо, адже він сам хрестив її й назвав дочкою. Засміявся цар і сказав, що вона його перехитрила.
Повернувшись додому, Ольга радила синові Святославу прийняти и хрещення. Той не слухав, говорячи, що воїни його не зрозуміють, будуть насміхатися. Хоч Святослав і залишився язичником, проте нікому не забороняв хреститися. Ольга ж любила свого сина й молилася за нього.
Необычным и интересным также является образ русалки в творчестве М. Ю. Лермонтова. Лермонтовская русалка, в отличие от фольклорных, романтична. Его «водная дева» не имеет представления о смерти и ей кажется, что витязь, не отвечающий на ее ласки взаимностью просто спит. Его русалка находится в своем мире, где царит гармония и красота.
ответ:955-го року попливла княгиня Ольга в грецьку землю, де царем був Костянтин.
Побачив цар, що Ольга дуже красива й розумна, захотів узяти її ні дружину. Розгадала княгиня цей намір і сказала, що вона язичниця, треба її охрестити. Але хай цар зробить це сам, інакше вона не хреститиметься. І охрестили її цар із патріархом. Просвітившись, раділа Ольга тілом і душею.
Після хрещення Костянтин сказав Ользі, що хоче одружитися І нею. А та відказала, що це неможливо, адже він сам хрестив її й назвав дочкою. Засміявся цар і сказав, що вона його перехитрила.
Повернувшись додому, Ольга радила синові Святославу прийняти и хрещення. Той не слухав, говорячи, що воїни його не зрозуміють, будуть насміхатися. Хоч Святослав і залишився язичником, проте нікому не забороняв хреститися. Ольга ж любила свого сина й молилася за нього.
Объяснение:
ие разработки
Необычным и интересным также является образ русалки в творчестве М. Ю. Лермонтова. Лермонтовская русалка, в отличие от фольклорных, романтична. Его «водная дева» не имеет представления о смерти и ей кажется, что витязь, не отвечающий на ее ласки взаимностью просто спит. Его русалка находится в своем мире, где царит гармония и красота.
Этот сюжет наблюдается в его «Русалка».
Русалка плыла по реке голубой,
Озаряема полной луной;
И старалась она доплеснуть до луны,
Серебристую пену волны.
И шумя и крутясь колебала река
Отраженные в ней облака;
И пела русалка — и звук ее слов
Долетал до крутых берегов.
И пела русалка: «На дне у меня
Играет мерцание дня;
Там рыбок златые гуляют стада,
Там хрустальные есть города;
И там на подушке из ярких песков,
Под тенью густых тростников,
Спит витязь, добыча ревнивой волны,
Спит витязь чужой стороны...
Расчесывать кольца шелковых кудрей
Мы любим во мраке ночей,
И в чело и в уста мы, в полуденный час,
Целовали красавца не раз.
Но к страстным лобзаньям, не знаю зачем,
Остается он хладен и нем;
Он спит, — и, склонившись на перси ко мне,
Он не дышит, не шепчет во сне».
Так пела русалка над синей рекой,
Полна непонятной тоской;
И шумно катясь, колебала река