Хлестаков как мыльный пузырь надувается, растет в собственных глазах и в глазах чиновников, становится всё смелее и смелее в хвастовстве» - как вы понимаете это выражение?
Освіта — справді істотна проблема. Зараз здобувається стільки знань, що пересічна людина не має змоги опанувати їх. Отже, перед людством небезпека перевиробництва знань.
Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання на зразок таблиці множення. Але їй в голову вкладають повний і незмінний блок знань з якоїсь там галузі і жодним звуком не натякають на можливість поповнювати чи змінювати цей обсяг.
Світ, змальований Азімовим, є тоталітарним, держава контролює навіть вибір фаху, майбутнє, розвиток особистості. Прикметник "дипломований" — для дурнів, які вважають себе вільними їхати куди їм заманеться, хоч і знають, що ніколи не матимуть для цього грошей. Велика воля!
Скажете, це через те, що не всі люди мають здібності. Нехай так. Але ж і геніальний Джордж під постійним наглядом Служби Безпеки, її секретний агент вдень і вночі поруч, її агенти супроводжують Джорджа-втікача повсюди.
Ні, погане майбутнє! Погана система освіти та виховання, створена для зомбування людей. Та найбільшої трагедії Азімов не показав: то трагедія Хейлі Омейні та подібних. Вони знають, що вони не здатні. Вони бачать геніїв. Що відчувають вони через це?
Ні, людина має право на помилку у виборі життєвого шляху. Тоді вона знатиме, що обрала хибний шлях, але може спробувати ще, доки живе. Ніхто не має право відібрати в мене мій вибір, з восьми років виголосивши мою приналежність до людей якогось ґатунку.
Он является совершенно бесполезным человеком, так же как и члены его семьи. Никчемность существования героя подчеркивает сцена его смерти. Сердце господина просто остановилось, окружающие абсолютно бесчеловечно относятся к трагедии, волнуясь лишь о репутации отеля и отправив тело домой в коробке из под содовой. Автор пытается донести до читателя тот факт, что люди, не имеющие души, смысла жизни, стремлений и целей, не заслуживают имен. Бунин также никак не назвал своих героев, потому что его рассказ не о какой-то конкретной семье. На месте господина из Сан-Франциско, его жены и дочери, может оказаться любой другой житель страны, так как данная проблема являлась и является актуальной в России. Таким образом, И.А Бунин неспроста не наделяет своих героев именами. Данный прием играет важную роль в произведении, заставляет читателя задуматься о смысле человеческого бытия.
Відповідь:
Освіта — справді істотна проблема. Зараз здобувається стільки знань, що пересічна людина не має змоги опанувати їх. Отже, перед людством небезпека перевиробництва знань.
Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання на зразок таблиці множення. Але їй в голову вкладають повний і незмінний блок знань з якоїсь там галузі і жодним звуком не натякають на можливість поповнювати чи змінювати цей обсяг.
Світ, змальований Азімовим, є тоталітарним, держава контролює навіть вибір фаху, майбутнє, розвиток особистості. Прикметник "дипломований" — для дурнів, які вважають себе вільними їхати куди їм заманеться, хоч і знають, що ніколи не матимуть для цього грошей. Велика воля!
Скажете, це через те, що не всі люди мають здібності. Нехай так. Але ж і геніальний Джордж під постійним наглядом Служби Безпеки, її секретний агент вдень і вночі поруч, її агенти супроводжують Джорджа-втікача повсюди.
Ні, погане майбутнє! Погана система освіти та виховання, створена для зомбування людей. Та найбільшої трагедії Азімов не показав: то трагедія Хейлі Омейні та подібних. Вони знають, що вони не здатні. Вони бачать геніїв. Що відчувають вони через це?
Ні, людина має право на помилку у виборі життєвого шляху. Тоді вона знатиме, що обрала хибний шлях, але може спробувати ще, доки живе. Ніхто не має право відібрати в мене мій вибір, з восьми років виголосивши мою приналежність до людей якогось ґатунку.
Пояснення:
Будь-ласка))
Объяснение:
Он является совершенно бесполезным человеком, так же как и члены его семьи. Никчемность существования героя подчеркивает сцена его смерти. Сердце господина просто остановилось, окружающие абсолютно бесчеловечно относятся к трагедии, волнуясь лишь о репутации отеля и отправив тело домой в коробке из под содовой. Автор пытается донести до читателя тот факт, что люди, не имеющие души, смысла жизни, стремлений и целей, не заслуживают имен. Бунин также никак не назвал своих героев, потому что его рассказ не о какой-то конкретной семье. На месте господина из Сан-Франциско, его жены и дочери, может оказаться любой другой житель страны, так как данная проблема являлась и является актуальной в России. Таким образом, И.А Бунин неспроста не наделяет своих героев именами. Данный прием играет важную роль в произведении, заставляет читателя задуматься о смысле человеческого бытия.