В самом лучшем положении были спартиаты, то есть полноправные граждане. Они правили в полисе, но не могли заниматься ничем, кроме войны и политики. Это были потомки завоевателей-дорийцев. У периэков было меньше прав, они не могли влиять на управление полисом или носить оружие, а занимались ремеслом и торговлей. Это были потомки людей, живших в Лакедемоне до дорийцев, но не в самой Спарте, а вокруг неё. Часть местных жителей (прежде всего, жителей Мессены) дорийцы обратили в илотов. Илоты не имели прав, как и рабы, на них один раз в году даже охотились, но они жили своими домами, а не в семьях хозяев, как рабы. Да они и были рабами, не конкретных спартиатов, а всей общины и доходы от их труда распределялись среди всех граждан поровну
Для Вільяма Леграна пошук скарбів став цікавою непрочитаною книгою, яку він намагався прочитати і дійти до своєї мети. При розв'язку таємниці він став сильно одержимий нею, потім коли він розгадав шифр він захотів поставитися свого клейма "божевільного". Коли вони прийшли до дерева на, яке заліз Юпітер він був впевнений, що він правильно розгадав таємницю. Коли з першого разу він не зміг знайти скарб, він дуже розлютився та зірвався на Юпітерові. З другого разу коли вони змогли знайти скарб він дуже пишався тим, що зміг розгадати цей шифр і правильно його зрозуміти. Коли розповідач попросив розказати як він зміг здогадатись так точно де знаходиться скарб, то Легран без великих зусиль розказав в тоненьких подробицях як він здогадався де знаходиться скарб.
В самом лучшем положении были спартиаты, то есть полноправные граждане. Они правили в полисе, но не могли заниматься ничем, кроме войны и политики. Это были потомки завоевателей-дорийцев. У периэков было меньше прав, они не могли влиять на управление полисом или носить оружие, а занимались ремеслом и торговлей. Это были потомки людей, живших в Лакедемоне до дорийцев, но не в самой Спарте, а вокруг неё. Часть местных жителей (прежде всего, жителей Мессены) дорийцы обратили в илотов. Илоты не имели прав, как и рабы, на них один раз в году даже охотились, но они жили своими домами, а не в семьях хозяев, как рабы. Да они и были рабами, не конкретных спартиатов, а всей общины и доходы от их труда распределялись среди всех граждан поровну
Для Вільяма Леграна пошук скарбів став цікавою непрочитаною книгою, яку він намагався прочитати і дійти до своєї мети. При розв'язку таємниці він став сильно одержимий нею, потім коли він розгадав шифр він захотів поставитися свого клейма "божевільного". Коли вони прийшли до дерева на, яке заліз Юпітер він був впевнений, що він правильно розгадав таємницю. Коли з першого разу він не зміг знайти скарб, він дуже розлютився та зірвався на Юпітерові. З другого разу коли вони змогли знайти скарб він дуже пишався тим, що зміг розгадати цей шифр і правильно його зрозуміти. Коли розповідач попросив розказати як він зміг здогадатись так точно де знаходиться скарб, то Легран без великих зусиль розказав в тоненьких подробицях як він здогадався де знаходиться скарб.