Издревле солнце было для челвека источником , и . в качевстве бога солнца славяне почитали . они посвящали ему весенний месяц . славянские , , посвящались богу солнца. ему же посвящались работы. образ ярилы нашел отражение в .о нем слагали поэты века.
ЭПИЛОГ
Так, мира житель равнодушный,
На лоне праздной тишины,
Я славил лирою послушной
Преданья темной старины.
Я пел — и забывал обиды
Слепого счастья и врагов,
Измены ветреной Дориды
И сплетни шумные глупцов.
На крыльях вымысла носимый,
Ум улетал за край земной;
И между тем грозы незримой
Сбиралась туча надо мной!..
Я погибал... Святой хранитель
Первоначальных, бурных дней,
О дружба, нежный утешитель
Болезненной души моей!
Ты умолила непогоду;
Ты сердцу возвратила мир;
Ты сохранила мне свободу,
Кипящей младости кумир!
Забытый светом и молвою,
Далече от брегов Невы,
Теперь я вижу пред собою
Кавказа гордые главы.
Над их вершинами крутыми,
На скате каменных стремнин,
Питаюсь чувствами немыми
И чудной прелестью картин
Природы дикой и угрюмой;
Душа, как прежде, каждый час
Полна томительною думой —
Но огнь поэзии погас.
Ищу напрасно впечатлений:
Она пора стихов,
Пора любви, веселых снов,
Пора сердечных вдохновений!
Восторгов краткий день протек —
И скрылась от меня навек
Богиня тихих песнопений...
Книга показує два життя: американський стиль життя й
прагматизм існування versus благородство вчинків і справжнє кохання. На
думку Рут Міншулл, роман «Історія одного кохання» є високо-тонним
твором. «Високо-тонний твір не має бути веселим кожної хвилини. «Історія
кохання Еріка Сігела – чудовий приклад високо-тонної історії про молоду
пару, що знайомиться на рівні взаємного антагонізму, закохується,
піднімається по тону до чарівливо кепкувальних, але змістовних стосунків.
Горе (в останній частині книги) показує, яким чином високо-тонні люди
поводяться в подібній ситуації. Критика цієї книги розділяється на дві
частини: за або проти. Здається, ніхто не залишається байдужим».
Ця книга стала реакцією на неромантизм дійсності й виявилася не
літературним, а соціальним явищем. Драма батьківської й синівської любові,
конфлікт поколінь, проблема щирого й чистого почуття – ось основні теми
зображення у творі.
Крім того, автор, будучи людиною освіченою, прокладає стежки між
белетристикою й віковими літературними образами, міфологічними
мотивами. Ми легко знаходимо відгомін шекспірівської трагедії «Ромео і
Джульєтта».