У творчій майстерні письменника складається складний сюжетний задум, який включає наболілі питання сучасної моралі, філософії. Про задум роману «Злочин і покарання» у вересні 1865 року Достоєвський сповіщає редактора журналу «Російський вісник» М. Н. Каткова, повідомляючи його в листі повний план задуманого твору : «Дія сучасна, в нинішньому році. Молода людина, виключена із студентів університету, міщанин за походженням, і що живе в крайній бідності, по легковажності, по хиткості в поняттях, піддавшись деяким дивним »недокінченим» ідеям, які носяться в повітрі, наважився разом вийти з кепського свого становища. Він наважився убити одну стару, титульного радника, що дає гроші на відсотки». Майже місяць він проводить після вбивства до остаточної катастрофи. Ніяких підозр немає і не може бути. Тут-то і починається увесь психологічний процес злочину. Нерозв’язні питання встають перед вбивцею, несподівані почуття мучать його серце. Божия правда, земний закон бере своє, і він кінчає тим, що змушений сам на себе донести. Змушений, щоб, хоча загинути на каторзі, але повернутися знову до людей; почуття роз’єднаності з людством, яке він відчув після скоєння злочину, замучило його. Закон правди і людська природа узяли своє… Злочинець сам вирішує прийняти муки, щоб спокутувати свою провину.
#1 Образ персонажа Маша Миронова Главная героиня повести "Капитанская дочка" - Маша Миронова. Ей восемнадцать лет, она жила в Белгородской крепости, где её отец капитан Миронов, служил комендантом. Она скромная и искренняя, своей простотой смогла покорить сердце Петра Гринёва.
#2Маша Миронова – молодая девушка, дочь коменданта Белогорской крепости. Именно ее имел в виду автор, давая название своей повести.
Этот образ олицетворяет собой высокую нравственность и душевную чистоту. Интересна такая деталь: в повести приводится очень мало разговоров, вообще слов Маши. Это неслучайно, так как сила этой героини не в словах, а в том, что слова ее и поступки всегда безошибочны. Все это свидетельствует о необычайной цельности Маши Мироновой. С простотой Маша соединяет высокое нравственное чувство. Она сразу верно оценила человеческие качества Швабрина и Гринева. И в дни испытаний, которых немало выпало на ее долю (захват крепости Пугачевым, смерть обоих родителей, плен у Швабрина), Маша сохраняет непоколебимую стойкость и присутствие духа, верность своим принципам. Наконец, в финале повести любимого Гринева, Маша как равная с равной беседует с неузнанной ею императрицей и даже противоречит ей. В итоге героиня одерживает победу, вызволяя Гринева из тюрьмы. Т.о., капитанская дочка Маша Миронова является носительницей лучших черт русского национального характера.
У творчій майстерні письменника складається складний сюжетний задум, який включає наболілі питання сучасної моралі, філософії. Про задум роману «Злочин і покарання» у вересні 1865 року Достоєвський сповіщає редактора журналу «Російський вісник» М. Н. Каткова, повідомляючи його в листі повний план задуманого твору : «Дія сучасна, в нинішньому році. Молода людина, виключена із студентів університету, міщанин за походженням, і що живе в крайній бідності, по легковажності, по хиткості в поняттях, піддавшись деяким дивним »недокінченим» ідеям, які носяться в повітрі, наважився разом вийти з кепського свого становища. Він наважився убити одну стару, титульного радника, що дає гроші на відсотки». Майже місяць він проводить після вбивства до остаточної катастрофи. Ніяких підозр немає і не може бути. Тут-то і починається увесь психологічний процес злочину. Нерозв’язні питання встають перед вбивцею, несподівані почуття мучать його серце. Божия правда, земний закон бере своє, і він кінчає тим, що змушений сам на себе донести. Змушений, щоб, хоча загинути на каторзі, але повернутися знову до людей; почуття роз’єднаності з людством, яке він відчув після скоєння злочину, замучило його. Закон правди і людська природа узяли своє… Злочинець сам вирішує прийняти муки, щоб спокутувати свою провину.
Объяснение:
#1 Образ персонажа Маша Миронова Главная героиня повести "Капитанская дочка" - Маша Миронова. Ей восемнадцать лет, она жила в Белгородской крепости, где её отец капитан Миронов, служил комендантом. Она скромная и искренняя, своей простотой смогла покорить сердце Петра Гринёва.
#2Маша Миронова – молодая девушка, дочь коменданта Белогорской крепости. Именно ее имел в виду автор, давая название своей повести.
Этот образ олицетворяет собой высокую нравственность и душевную чистоту. Интересна такая деталь: в повести приводится очень мало разговоров, вообще слов Маши. Это неслучайно, так как сила этой героини не в словах, а в том, что слова ее и поступки всегда безошибочны. Все это свидетельствует о необычайной цельности Маши Мироновой. С простотой Маша соединяет высокое нравственное чувство. Она сразу верно оценила человеческие качества Швабрина и Гринева. И в дни испытаний, которых немало выпало на ее долю (захват крепости Пугачевым, смерть обоих родителей, плен у Швабрина), Маша сохраняет непоколебимую стойкость и присутствие духа, верность своим принципам. Наконец, в финале повести любимого Гринева, Маша как равная с равной беседует с неузнанной ею императрицей и даже противоречит ей. В итоге героиня одерживает победу, вызволяя Гринева из тюрьмы. Т.о., капитанская дочка Маша Миронова является носительницей лучших черт русского национального характера.