Николай Васильевич Гоголь (1809 – 1852) – классик русской литературы, писатель, драматург, публицист, критик. Самыми главными произведениями Гоголя считаются: сборник «Вечера на хуторе близ Диканьки», посвященное обычаям и традициям украинского народа, а также величайшая поэма “Мертвые души”.
Детство и юность писателя
Родился 20 марта (1 апреля)1809 года в селе Сорочинцы Полтавской губернии в семье помещика. Гоголь был третьим ребенком, а всего в семье было 12 детей.
Обучение в биографии Гоголя проходило в Полтавском училище. Затем в 1821 году он поступил в класс Нежинской гимназии, где изучал юстицию. В школьные годы писатель не отличался особыми в учебе. Хорошо ему давались только уроки рисования и изучение русской словесности. Писать у него получалось лишь посредственные произведения.
Начало литературного пути
В 1828 году в жизни Гоголя случился переезд в Петербург. Там он служил чиновником, пробовал устроиться в театр актером и занимался литературой. Актерская карьера не ладилась, а служба не приносила Гоголю удовольствия, а порою даже тяготила. И писатель решил проявить себя на литературном поприще.
Произведение Гоголя «Басаврюк» было опубликовано первым. Позднее повесть переработана в «Вечер накануне Ивана Купала». Именно она подарила писателю известность. Ведь до этого творчество не приносило Гоголю успеха.
Последние годы жизни
В 1836 году в биографии Николая Гоголя были совершены поездки в Швейцарию, Германию, Италию, а также краткое пребывание в Париже. Затем, с марта 1837, в Риме продолжалась работа над первым томом величайшего произведения Гоголя «Мертвые души», который был задуман автором еще в Петербурге. После возвращения на родину из Рима, писатель издает первый том поэмы. Во время работы над вторым томом у Гоголя наступил духовный кризис. Даже поездка в Иерусалим не исправить ситуацию.
В начале 1843 года была впервые напечатана известная повесть Гоголя «Шинель».
Ночью 11 февраля 1852 года Гоголь сжег второй том “Мертвых душ”, а 21 февраля скончался.
Відомо, що з самого початку Другої світової війни Антуан де Сент-Екзюпері часто малював хлопчика з крильцями, який через хмари здивовано дивився на землю, будинки і людей. Цей здивований маленький хлопчик не давав спокою письменникові і врешті-решт став героєм дивовижної казки «Маленький принц», яка зараз відома в усьому світі. Казка стверджує красу людських відносин, вона написана з безмежною жагою пізнання навколишнього світу і прагненням привести людей до щастя та мудрості. Казка А. Де Сент-Екзюпері не тільки для дітей, а й для дорослих, вона підкорює своєю щирістю і можливістю з головою зануритися у світ дитинства.
Коли читаєш про подорожі Маленького принца по різним планетам, коли слухаєш його міркування, починаєш розуміти, що в головному героєві казки гармонійно поєднується проникливість та мудрість дорослої людини і безпосередність дитини. Хлопчик впевнений, що всі, як і він сам, повинні жити за принципом: «Встав вранці, вмився, привів себе в порядок — і відразу ж приведи в порядок свою планету». Для неегоїстичного і доброго хлопчика піклуватися про оточуючих було необтяжливо і природно.
На жаль, далеко не всі мешканці планети Земля, зокрема ті, з якими зустрічається хлопчик під час своєї подорожі, поділяли принципи життя Маленького принца. Наприклад, король дивився «на світ дуже спрощено», він мріяв тільки про те, щоб у нього було якомога більше підданих. Честолюбець не помічав нічого навколо і бачив сенс свого життя лише в шануванні власної особистості, бо «гонорові люди глухі до всього, окрім хвали». Життя п’яниці Маленький принц взагалі вважав якоюсь нісенітницею, бо той пив для того, щоб забути про те, що він п’яниця. Мешканець ще однієї планети за справедливим зауваженням Маленького принца не приносив нікому користь тим, чім займався, адже той був постійно зайнятий перерахуванням зірок. Хлопчик йому казав: «І моїм вулканам, і моїй квітці корисно, що я ними володію. А зорям від тебе нема ніякої користі».
Від усіх, з ким зустрічався на землі Маленький принц, відрізнявся тільки ліхтарник, адже хлопчик вважав, що в «його роботі все ж таки є сенс». Крім того, цей герой викликав повагу своєю вірністю даному слову. Можливо, заняття ліхтарника викликало б презирство мешканців інших чотирьох планет, а «між тим з них тільки він один не смішний. Може бути, тому, що він думає не тільки про себе».
Я впевнений, що якби А. Де Сент-Екзюпері продовжив свою казку і відправив Маленького принца на восьму планету, хлопчик обов’язково зустрів би там гідних і чесних людей, які довели б героєві, що і на землі є багато тих, хто піклується не стільки про себе, скільки про інших. Адже письменник і без того прагне донести до читачів думку про те, що треба жити так, щоб не бути пихатим і егоїстичним, щоб приносити користь людям і зберігати вірність у дружбі та коханні.
Николай Васильевич Гоголь (1809 – 1852) – классик русской литературы, писатель, драматург, публицист, критик. Самыми главными произведениями Гоголя считаются: сборник «Вечера на хуторе близ Диканьки», посвященное обычаям и традициям украинского народа, а также величайшая поэма “Мертвые души”.
Детство и юность писателя
Родился 20 марта (1 апреля)1809 года в селе Сорочинцы Полтавской губернии в семье помещика. Гоголь был третьим ребенком, а всего в семье было 12 детей.
Обучение в биографии Гоголя проходило в Полтавском училище. Затем в 1821 году он поступил в класс Нежинской гимназии, где изучал юстицию. В школьные годы писатель не отличался особыми в учебе. Хорошо ему давались только уроки рисования и изучение русской словесности. Писать у него получалось лишь посредственные произведения.
Начало литературного пути
В 1828 году в жизни Гоголя случился переезд в Петербург. Там он служил чиновником, пробовал устроиться в театр актером и занимался литературой. Актерская карьера не ладилась, а служба не приносила Гоголю удовольствия, а порою даже тяготила. И писатель решил проявить себя на литературном поприще.
Произведение Гоголя «Басаврюк» было опубликовано первым. Позднее повесть переработана в «Вечер накануне Ивана Купала». Именно она подарила писателю известность. Ведь до этого творчество не приносило Гоголю успеха.
Последние годы жизни
В 1836 году в биографии Николая Гоголя были совершены поездки в Швейцарию, Германию, Италию, а также краткое пребывание в Париже. Затем, с марта 1837, в Риме продолжалась работа над первым томом величайшего произведения Гоголя «Мертвые души», который был задуман автором еще в Петербурге. После возвращения на родину из Рима, писатель издает первый том поэмы. Во время работы над вторым томом у Гоголя наступил духовный кризис. Даже поездка в Иерусалим не исправить ситуацию.
В начале 1843 года была впервые напечатана известная повесть Гоголя «Шинель».
Ночью 11 февраля 1852 года Гоголь сжег второй том “Мертвых душ”, а 21 февраля скончался.
Объяснение:
Объяснение:
Відомо, що з самого початку Другої світової війни Антуан де Сент-Екзюпері часто малював хлопчика з крильцями, який через хмари здивовано дивився на землю, будинки і людей. Цей здивований маленький хлопчик не давав спокою письменникові і врешті-решт став героєм дивовижної казки «Маленький принц», яка зараз відома в усьому світі. Казка стверджує красу людських відносин, вона написана з безмежною жагою пізнання навколишнього світу і прагненням привести людей до щастя та мудрості. Казка А. Де Сент-Екзюпері не тільки для дітей, а й для дорослих, вона підкорює своєю щирістю і можливістю з головою зануритися у світ дитинства.
Коли читаєш про подорожі Маленького принца по різним планетам, коли слухаєш його міркування, починаєш розуміти, що в головному героєві казки гармонійно поєднується проникливість та мудрість дорослої людини і безпосередність дитини. Хлопчик впевнений, що всі, як і він сам, повинні жити за принципом: «Встав вранці, вмився, привів себе в порядок — і відразу ж приведи в порядок свою планету». Для неегоїстичного і доброго хлопчика піклуватися про оточуючих було необтяжливо і природно.
На жаль, далеко не всі мешканці планети Земля, зокрема ті, з якими зустрічається хлопчик під час своєї подорожі, поділяли принципи життя Маленького принца. Наприклад, король дивився «на світ дуже спрощено», він мріяв тільки про те, щоб у нього було якомога більше підданих. Честолюбець не помічав нічого навколо і бачив сенс свого життя лише в шануванні власної особистості, бо «гонорові люди глухі до всього, окрім хвали». Життя п’яниці Маленький принц взагалі вважав якоюсь нісенітницею, бо той пив для того, щоб забути про те, що він п’яниця. Мешканець ще однієї планети за справедливим зауваженням Маленького принца не приносив нікому користь тим, чім займався, адже той був постійно зайнятий перерахуванням зірок. Хлопчик йому казав: «І моїм вулканам, і моїй квітці корисно, що я ними володію. А зорям від тебе нема ніякої користі».
Від усіх, з ким зустрічався на землі Маленький принц, відрізнявся тільки ліхтарник, адже хлопчик вважав, що в «його роботі все ж таки є сенс». Крім того, цей герой викликав повагу своєю вірністю даному слову. Можливо, заняття ліхтарника викликало б презирство мешканців інших чотирьох планет, а «між тим з них тільки він один не смішний. Може бути, тому, що він думає не тільки про себе».
Я впевнений, що якби А. Де Сент-Екзюпері продовжив свою казку і відправив Маленького принца на восьму планету, хлопчик обов’язково зустрів би там гідних і чесних людей, які довели б героєві, що і на землі є багато тих, хто піклується не стільки про себе, скільки про інших. Адже письменник і без того прагне донести до читачів думку про те, що треба жити так, щоб не бути пихатим і егоїстичним, щоб приносити користь людям і зберігати вірність у дружбі та коханні.