Наймичка», вона знаходить у собі сили все життя долати страшенні муки, не спокушається до самогубства, а підкоряється Божій волі. Ганна підкидає свого позашлюбного сина бездітним заможним селянам і через рік до них у найми, аби бути поруч зі своїм сином, який стає в поемі змістом її життя. Трагедія Ганни передусім у тому, що вона мусить приховувати свої почуття від рідного сина, а отже, наймичка позбавлена справжнього материнського щастя. Така неординарна психологічна ситуація дала можливість поетові якнайповніше розкрити образ нещасної жінки, глибину трагізму її життя, духовну велич її натури. Вершину страждань Ганни зображено в останньому розділі поеми: наймичка страшенно боїться померти, не дочекавшись сина з чумакування в далеких краях.
І все ж таки довготерпелива Ганна дістає винагороду — вона дочекалася сина Марка й розкрила йому таємницю свого життя:
Потому что Андрей изначально был другой, нежели Остап или другие казаки.
У него была другая натура, другой характер.
Он был романтичным, даже немного нежным для того времени.
И не желал признавать того, что должен ввязываться в "чужую" войну, т. е. буквально: поляка не сделала ему ничего плохого, более того, она стала идеалом для его романтической натуры, и он не понимал, почему в таком случае должен воевать против Польши, и косвенно против нее.
В те времена долг пересиливал зачастую чувства - вспомните начало, когда Тарас, не обращая внимания на плач старой матери, забирает сыновей на Сечь. Т. о. , его поступка не понял бы никто, ему оставалось либо забыть полячку, чего он не смог сделать, либо окончательно перейти на сторону к врагу. В то же время Андрей осознает себя предателем, поэтому не сопротивляется, когда старый Бульба казнил его.
Наймичка», вона знаходить у собі сили все життя долати страшенні муки, не спокушається до самогубства, а підкоряється Божій волі. Ганна підкидає свого позашлюбного сина бездітним заможним селянам і через рік до них у найми, аби бути поруч зі своїм сином, який стає в поемі змістом її життя. Трагедія Ганни передусім у тому, що вона мусить приховувати свої почуття від рідного сина, а отже, наймичка позбавлена справжнього материнського щастя. Така неординарна психологічна ситуація дала можливість поетові якнайповніше розкрити образ нещасної жінки, глибину трагізму її життя, духовну велич її натури. Вершину страждань Ганни зображено в останньому розділі поеми: наймичка страшенно боїться померти, не дочекавшись сина з чумакування в далеких краях.
І все ж таки довготерпелива Ганна дістає винагороду — вона дочекалася сина Марка й розкрила йому таємницю свого життя:
Потому что Андрей изначально был другой, нежели Остап или другие казаки.
У него была другая натура, другой характер.
Он был романтичным, даже немного нежным для того времени.
И не желал признавать того, что должен ввязываться в "чужую" войну, т. е. буквально: поляка не сделала ему ничего плохого, более того, она стала идеалом для его романтической натуры, и он не понимал, почему в таком случае должен воевать против Польши, и косвенно против нее.
В те времена долг пересиливал зачастую чувства - вспомните начало, когда Тарас, не обращая внимания на плач старой матери, забирает сыновей на Сечь. Т. о. , его поступка не понял бы никто, ему оставалось либо забыть полячку, чего он не смог сделать, либо окончательно перейти на сторону к врагу. В то же время Андрей осознает себя предателем, поэтому не сопротивляется, когда старый Бульба казнил его.