ответ: «зимовий етюд» належить до пейзажного виду лірики.
объяснение: що стосується підвиду, то це урбаністична лірика, тобто лірика міста. пейзажний елемент у творі «зимовий етюд» перебирає
функцію договорювання почуттів і думок. темою цього віршу є розповідь про красу вечірнього міста.ліричний герой вірша «зимовий етюд» настільки щирий і переконливий, що навіть будь-який читач змушений буде впустити у своє серце любов і тепло. «зимовий етюд» підпалий трішки туману і трішки інею, неба льодинку холодну — на шлях… вечір, мов казка, над україною казка, як вечір, аж синьо в очах… там, за тополями, за огорожами, де місто тікає на ніч в степи — все запорошене, все насторожене, вся україна заслухалась — і не спить… на початку цього вірша послідовно, немов з окремих частинок-штрихів, оформлюється загальна картина зимового вечора: туман, іній, холодна льодинка… але ліричний герой сприймає цей звичайний вечір як щось виняткове й небуденне. його душу наповнює радісне піднесення, навіяне красою рідної україни. воно образно виражається у грі слів: «вечір, мов казка» і «казка, як вечір». зі звичайного цей зимовий вечір перетворюється на казковий — коли все довкола стає загадковим, а герой сповнений передчуттям дива. не випадково у другій частині твору перед нами постає жива, немов справді казкова, картина природи. серед використаних автором художніх засобів переважає персоніфікація. цей засіб не лише сприяє поетичному олюдненню довкілля: «місто дихає у степи», «все насторожене», «україна заслухалась і не спить». усе, що помічає ліричний герой, живе в єдиному злагодженому ритмі, разом привабливий одухотворений образ батьківщини
рассказ и. с. тургенева «муму» описывает жизнь и нелегкую судьбу крепостного - герасима. человек этот был высок, наделен немалой силой и от рождения нем. он хорошо делал любую работу, и, как говорится, один стоил четверых. барыня ценила герасима, она взяла его к себе из деревни и сделала дворником. однако женщина эта имела скверный характер.
герасим полюбил девушку татьяну, которая работала прачкой, но барыня распорядилась выдать ее замуж за другого. эту новость герасим тяжело переживал, сидя в своей каморке. он вышел проводить молодоженов и подарил татьяне на прощанье красный платок, показав этим свое доброе к ней отношение и одновременно боль от расставания.
когда он возвращался к себе, то нашел маленького голодного щенка. несмотря на то, что барыня будет недовольна, он забрал его с собой. собаку он выходил и выкормил, она была единственной его отрадой. герасим назвал ее муму. долго прятал и выгуливал только ночью. добрая и ласковая собака беззаветно любила своего спасителя. но хозяйка, все же, узнала о ней и приказала дворнику утопить своего питомца.
честно говоря, я не смог сдержать слез, читая о том, как герой, не в силах ослушаться приказа, убивает свою собаку - единственного друга. прежде чем выполнить ужасный приказ он накормил ее, сам поел, а потом посадил в лодку и, привязав к шее собачонки камень, сбросил ее в воду. ему, безусловно, было нестерпимо жаль муму, но ослушаться приказа он не мог. после этого он вернулся к себе в деревню.
герасим был добр и чист душой, он заботился о слабых и защищал их. мне этот герой симпатичен, а когда я читал произведение, то искренне проникся к нему состраданием, ведь обстоятельства, в которые он был загнан, заставили его совершить страшный и тяжелый поступок, на который по собственной воле он ни за что бы не пошел. уверен, что воспоминания об этом остались с ним до конца жизни.
ответ: «зимовий етюд» належить до пейзажного виду лірики.
объяснение: що стосується підвиду, то це урбаністична лірика, тобто лірика міста. пейзажний елемент у творі «зимовий етюд» перебирає
функцію договорювання почуттів і думок. темою цього віршу є розповідь про красу вечірнього міста.ліричний герой вірша «зимовий етюд» настільки щирий і переконливий, що навіть будь-який читач змушений буде впустити у своє серце любов і тепло. «зимовий етюд» підпалий трішки туману і трішки інею, неба льодинку холодну — на шлях… вечір, мов казка, над україною казка, як вечір, аж синьо в очах… там, за тополями, за огорожами, де місто тікає на ніч в степи — все запорошене, все насторожене, вся україна заслухалась — і не спить… на початку цього вірша послідовно, немов з окремих частинок-штрихів, оформлюється загальна картина зимового вечора: туман, іній, холодна льодинка… але ліричний герой сприймає цей звичайний вечір як щось виняткове й небуденне. його душу наповнює радісне піднесення, навіяне красою рідної україни. воно образно виражається у грі слів: «вечір, мов казка» і «казка, як вечір». зі звичайного цей зимовий вечір перетворюється на казковий — коли все довкола стає загадковим, а герой сповнений передчуттям дива. не випадково у другій частині твору перед нами постає жива, немов справді казкова, картина природи. серед використаних автором художніх засобів переважає персоніфікація. цей засіб не лише сприяє поетичному олюдненню довкілля: «місто дихає у степи», «все насторожене», «україна заслухалась і не спить». усе, що помічає ліричний герой, живе в єдиному злагодженому ритмі, разом привабливий одухотворений образ батьківщини
ответ:
рассказ и. с. тургенева «муму» описывает жизнь и нелегкую судьбу крепостного - герасима. человек этот был высок, наделен немалой силой и от рождения нем. он хорошо делал любую работу, и, как говорится, один стоил четверых. барыня ценила герасима, она взяла его к себе из деревни и сделала дворником. однако женщина эта имела скверный характер.
герасим полюбил девушку татьяну, которая работала прачкой, но барыня распорядилась выдать ее замуж за другого. эту новость герасим тяжело переживал, сидя в своей каморке. он вышел проводить молодоженов и подарил татьяне на прощанье красный платок, показав этим свое доброе к ней отношение и одновременно боль от расставания.
когда он возвращался к себе, то нашел маленького голодного щенка. несмотря на то, что барыня будет недовольна, он забрал его с собой. собаку он выходил и выкормил, она была единственной его отрадой. герасим назвал ее муму. долго прятал и выгуливал только ночью. добрая и ласковая собака беззаветно любила своего спасителя. но хозяйка, все же, узнала о ней и приказала дворнику утопить своего питомца.
честно говоря, я не смог сдержать слез, читая о том, как герой, не в силах ослушаться приказа, убивает свою собаку - единственного друга. прежде чем выполнить ужасный приказ он накормил ее, сам поел, а потом посадил в лодку и, привязав к шее собачонки камень, сбросил ее в воду. ему, безусловно, было нестерпимо жаль муму, но ослушаться приказа он не мог. после этого он вернулся к себе в деревню.
герасим был добр и чист душой, он заботился о слабых и защищал их. мне этот герой симпатичен, а когда я читал произведение, то искренне проникся к нему состраданием, ведь обстоятельства, в которые он был загнан, заставили его совершить страшный и тяжелый поступок, на который по собственной воле он ни за что бы не пошел. уверен, что воспоминания об этом остались с ним до конца жизни.