В
Все
М
Математика
О
ОБЖ
У
Українська мова
Д
Другие предметы
Х
Химия
М
Музыка
Н
Немецкий язык
Б
Беларуская мова
Э
Экономика
Ф
Физика
Б
Биология
О
Окружающий мир
Р
Русский язык
У
Українська література
Ф
Французский язык
П
Психология
А
Алгебра
О
Обществознание
М
МХК
В
Видео-ответы
Г
География
П
Право
Г
Геометрия
А
Английский язык
И
Информатика
Қ
Қазақ тiлi
Л
Литература
И
История
Katya1065
Katya1065
05.09.2021 19:44 •  Литература

Какие были взаимоотношения между сарматами и Римской империей?

Показать ответ
Ответ:
t751975
t751975
19.04.2020 08:49
«Герой нашого часу» - психологічний роман, тобто нове слово в російській літературі дев'ятнадцятого століття. Це дійсно особливий твір для свого часу – він має воістину цікаву структуру: кавказька новела, подорожні нотатки, щоденник. Але все-таки головна мета твору – розкриття образу незвичайної, на перший погляд, дивної людини – Григорія Печоріна. Це і справді незвичайний, особливий чоловік. І читач це простежує протягом усього роману.Хто ж такий Печорін, в чому його головна трагедія, в чому полягають проблеми особистого щастя цього героя? Ми бачимо героя з боку самих різних людей, і можемо таким чином скласти його психологічний портрет. У перших розділах роману можна побачити Григорія Печоріна очима Максима Максимовича – відставного офіцера, друга героя. «Дивний був чоловік» - говорить він. Та літній офіцер живе в іншому часі, в іншому світі і не може дати повної і об'єктивної характеристики. Але вже на початку роману зі слів Максима Максимовича ми розуміємо, що це особлива людина. Наступний етап розкриття образу – опис Печоріна мандрівним офіцером. Він ближче до нього і за віком, і за поглядами, і по колу спілкування, отже, він може краще може розкрити його внутрішній світ.Офіцер помічає деякі особливості зовнішності Печоріна, які напряму пов'язані з його характером. Велика увага приділяється опису ходи, очей, рук, фігури. Але погляд грає ключову роль. «Його очі не сміялися, коли він сміявся – це ознака або злої вдачі, або всепоглинаючої печалі». І саме тут ми наближаємося до відповіді на питання: у чому полягають проблеми особистого щастя Печоріна?Найбільш повна відповідь представлена в частині роману, що ілюструє психологію світського суспільства – «Княжна Мері». Написана вона у формі щоденника. І саме тому можна говорити про справжню щирість і непідробність розповіді, адже в щоденнику людина виражає почуття лише для себе, а собі, як відомо, брехати безглуздо. І тут Печорін сам розповідає читачеві про свою трагедію. У тексті присутня велика кількість монологів, в яких сам герой аналізує свої вчинки, філософствує про своє призначення і внутрішній світ.Головна проблема виявляється в тому, що Печорін постійно звертається всередину себе, оцінює свій дії, слова, що сприяє відкриттю самому собі власних вад і недосконалостей. Печорін каже: «У мене вроджена пристрасть суперечити...». Він бореться з навколишнім світом. Може здатися, що це зла і байдужа людина, але це аж ніяк не так. Його внутрішній світ глибокий і ранимий. Його мучить гіркота нерозуміння суспільством. «Усі читали на моєму обличчі ознаки поганих властивостей...» Можливо, саме в цьому його головна трагедія.Печорін глибоко відчував добро і зло, міг любити, але оточуючі його не розуміли, і кращі його якості були задушені. Всі почуття були заховані в самих далеких куточках душі героя. Він став «моральною калікою». І він сам пише, що половина душі його померла, а друга трохи жива. Але жива ж! У Печоріна ще живуть справжні почуття . Але вони задушені. Крім того, героя мучить нудьга і самотність. Однак почуття пробиваються в цій людині, коли він біжить за Вірою, він падає і плаче – значить він ще дійсно людина! Але страждання – нестерпне випробування для нього. І можна помітити, що трагедія Печоріна перегукується з трагедією пушкінського Онєгіна – Печорін не може знайти собі визнання в житті, наука йому нецікава, служба нудна...Таким чином , основних проблем надбання особистого щастя для Печоріна декілька: нерозуміння суспільства, відсутність самореалізації тощо. І суспільство не зрозуміло Григорія Печоріна. Він думав, що призначений для більш високих цілей, але нерозуміння обернулося для нього трагедією – розбите життя розділило його душу на дві половини – темну і світлу.
0,0(0 оценок)
Ответ:
Эмиль08072013
Эмиль08072013
19.04.2020 08:49

Все говорят, что молодость, вероятно, самое лучшее время нашей жизни. Молодость - это любовь, дружба, романтика, новые открытия и т. д. Но это также самое трудное время для принятия очень важныхрешений, которые повлияют на всю нашу жизнь. Наше время не даже для взрослых, не говоря уже и о подростках, которые должны найти свое место в обществе, (а это очень сложно). Именно поэтому родители должны своим детям решать трудные во а дети должны быть хорошим и положительным примером для них, показывая, как важно относиться к другим людям с уважением. Я думаю, что все это может действительно построить хорошие отношения между родителями и детьми.

Но в современной жизни существует проблема недостатка общения между родителями и детьми. Недостаток любви и внимания к детям может сделать их несчастными. Можно открыть ежедневную газету и найти статьи о том, как подростки кончают жизнь самоубийством, или статьи о том, как подростки совершают преступления из-за стресса, полученного в семье. Эти инциденты показывают важность общения родителей со своими детьми. Любовь к своим детям, которая существует в пределах каждого родителя, часто раскрывается через беспокойство к своему ребёнку. Но чрезмерный контроль может повлиять не самым лучшим на ребенка. Часто дети в школе или на улице начинают издеваться над ребенком, который подвержен излишнему вниманию родителей. Называют его несамостоятельным. В результате этого давления ребенок сердиться, становится грубым замкнутым. Я думаю, что родители не должны все время контролировать своих детей. Иногда они должны обеспечить свободу.

Что касается меня, у меня хорошие взаимоотношения с родителями. Всякий раз, когда у меня случаются проблемы с друзьями или с уроками, я знаю, что они всегда выслушают и дадут совет. Они научили меня многому. Мои родители имеют большой жизненный опыт, и всегда рады поделиться своими знаниями со мной. Но иногда мои родители думают, что я еще ребенок. Когда я иду гулять друзьями, я всегда должна возвращаться домой к десяти часам. Они обычно звонят мне на мобильный телефон, чтобы проверить, где я нахожусь. Я должна спрашивать разрешения на почти все, что я делаю. Иногда мне кажется это несправедливым, но я все равно очень люблю своих родителей, и думаю, что они самые добрые во всем мире!

В заключение хотелось бы сказать, что решать или избегать проблемы в семье зависит как от родителей, так и от детей. Если отношения между родителями и детьми, основаны на любви, взаимном уважении, и доброте, семья будет счастлива

Объяснение:

0,0(0 оценок)
Популярные вопросы: Литература
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота