Повість Андрія Чайковського «За сестрою» справила на мене неабияке враження. Перед нами постають ті звитяжні часи, коли українські козаки боронили свою рідну землю від турецько-татарської навали. Головним героєм цього твору являється п’ятнадцятирічний хлопчик Павлусь. Мене вразила його рішучість та відважність. Він є своєрідним героєм-богатирем із народних дум, адже він часто потрапляє, але потім знаходить вихід із таких ситуацій, які звичайному хлопчаку не під силу. Письменник дещо перебільшував фізичні можливості юнака, але він це робив для того, щоб показати нам, що такі молоді, але звитяжні герої – гордість неньки України. Образ Павлуся нас захоплює, викликає особливу симпатію; хочеться його наслідувати і бути хоч трішечки на нього схожим.
Хлопець вирушив в небезпечні і далекі мандри для того, щоб урятувати рідну сестру, яку він щиро любить. Ніщо не зупиняє Павла на шляху до виконання його основної мети. Його надихає сміливість і відважність козаків-запорожців, адже він вважається їх вихованцем. Хлопець хоче довести самому собі, що він є гідним жити на рідній землі поряд з цими звитяжними борцями з татарськими набігами. Його змушували важко працювати, намагалися продати, карали, але він зміг перенести ці випробування долі, навіть намагається до ншим, адже він повинен знайти свою сестру і повернутися додому.
Андрій Чайковський не намагався ідеалізувати парубка, хоча й наділяє його кращими рисами, завдяки яким він викликає симпатію в читачів. Мене вразив патріотизм Павлуся, його жага до свободи і прагнення звільнити свою сестру. Його внутрішні монологи сповнені почуттями любові до рідної землі, вони пронизані душевною теплотою та м’якістю. Не принижують його і хитрість та обман, до яких він вдається, щоб збити з пантелику татарина, який повертав юнака до Сулеймана. Це виправдано тим, що він поставив собі за мету будь-яким шляхом визволити свою сестру Ганнусю із неволі.
О эссе.:
Я думаю, що образ Павлуся справив враження не лише на мене, а й на моїх однокласників, адже він показує нам яким маєбути справжній патріот своєї землі, як потрібно любити свій рідний край і свою родину.
Поэма «Медный всадник» рассказывает об одном из наводнений, произошедших в Петербурге. Но начало поэмы (тот отрывок, который приводится в учебнике) повествует о строительстве и красоте города.
Это очень красивое описание. Первое, что читатель замечает сразу, — это противопоставление «пустынных волн» и «юного града», который «вознесся пышно, горделиво» на берегах Невы. Во-вторых, Пушкин использует очень яркие эпитеты, при которых он создает потрясающую воображение картину: «бедный челн», «печальный пасынок», «ветхий невод», «громады стройные», «задумчивые ночи». Один из самых ярких эпитетов — «державное течение» Невы. Река и город, который стоит на ее берегах, будут представлять державу, город станет столицей.
Еще Пушкин использует метафоры («природой здесь нам суждено / В Европу прорубить окно») и метонимии («все флаги в гости будут к нам»).
Для описания города автор использует большое количество однородных членов» что ему более точно рассказать о своих впечатлениях: Пушкин любит этот город, восхищается его красотой, верит в будущее города и России.
Повість Андрія Чайковського «За сестрою» справила на мене неабияке враження. Перед нами постають ті звитяжні часи, коли українські козаки боронили свою рідну землю від турецько-татарської навали. Головним героєм цього твору являється п’ятнадцятирічний хлопчик Павлусь. Мене вразила його рішучість та відважність. Він є своєрідним героєм-богатирем із народних дум, адже він часто потрапляє, але потім знаходить вихід із таких ситуацій, які звичайному хлопчаку не під силу. Письменник дещо перебільшував фізичні можливості юнака, але він це робив для того, щоб показати нам, що такі молоді, але звитяжні герої – гордість неньки України. Образ Павлуся нас захоплює, викликає особливу симпатію; хочеться його наслідувати і бути хоч трішечки на нього схожим.
Хлопець вирушив в небезпечні і далекі мандри для того, щоб урятувати рідну сестру, яку він щиро любить. Ніщо не зупиняє Павла на шляху до виконання його основної мети. Його надихає сміливість і відважність козаків-запорожців, адже він вважається їх вихованцем. Хлопець хоче довести самому собі, що він є гідним жити на рідній землі поряд з цими звитяжними борцями з татарськими набігами. Його змушували важко працювати, намагалися продати, карали, але він зміг перенести ці випробування долі, навіть намагається до ншим, адже він повинен знайти свою сестру і повернутися додому.
Андрій Чайковський не намагався ідеалізувати парубка, хоча й наділяє його кращими рисами, завдяки яким він викликає симпатію в читачів. Мене вразив патріотизм Павлуся, його жага до свободи і прагнення звільнити свою сестру. Його внутрішні монологи сповнені почуттями любові до рідної землі, вони пронизані душевною теплотою та м’якістю. Не принижують його і хитрість та обман, до яких він вдається, щоб збити з пантелику татарина, який повертав юнака до Сулеймана. Це виправдано тим, що він поставив собі за мету будь-яким шляхом визволити свою сестру Ганнусю із неволі.
О эссе.:
Я думаю, що образ Павлуся справив враження не лише на мене, а й на моїх однокласників, адже він показує нам яким маєбути справжній патріот своєї землі, як потрібно любити свій рідний край і свою родину.
Объяснение:
Объяснение:
Поэма «Медный всадник» рассказывает об одном из наводнений, произошедших в Петербурге. Но начало поэмы (тот отрывок, который приводится в учебнике) повествует о строительстве и красоте города.
Это очень красивое описание. Первое, что читатель замечает сразу, — это противопоставление «пустынных волн» и «юного града», который «вознесся пышно, горделиво» на берегах Невы. Во-вторых, Пушкин использует очень яркие эпитеты, при которых он создает потрясающую воображение картину: «бедный челн», «печальный пасынок», «ветхий невод», «громады стройные», «задумчивые ночи». Один из самых ярких эпитетов — «державное течение» Невы. Река и город, который стоит на ее берегах, будут представлять державу, город станет столицей.
Еще Пушкин использует метафоры («природой здесь нам суждено / В Европу прорубить окно») и метонимии («все флаги в гости будут к нам»).
Для описания города автор использует большое количество однородных членов» что ему более точно рассказать о своих впечатлениях: Пушкин любит этот город, восхищается его красотой, верит в будущее города и России.