Художественное произведение «цветок на земле» было написано замечательным советским писателем и публицистом андреем платоновым. в молодости этому известному прозаику приходилось много трудиться, чтобы спасти от голода десять младших братьев и сестёр. годы, проведённые платоновым в большой семье, навсегда оставили в его сердце особенную любовь к детям. став прозаиком, писатель посвятил более 20 рассказов и сказок самым маленьким читателям. не исключением является и произведение «цветок на земле», созданное в 1949 году. несмотря на то, что главным героем рассказа выступает ребёнок, проблемы, которые ставит андрей платонов, серьёзные и взрослые. среди советских писателей xx века считалось популярным такое направление, как критический реализм. его главная особенность — стремление автора достоверно изобразить жизненную ситуацию и сосредоточить внимание на проблемах, которые встречаются в нашей действительности. платонов придерживался этого направления при написании своих знаменитых повестей, поэтому его творения проникнуты истинными реалиями повседневной жизни советского народа. произведение «цветок на земле» относится к жанру рассказа, так как имеет небольшой объем, а изложение автора ведется в повествовательной форме. стиль андрея платонова обладает ярко выраженной оригинальностью, которая проявляется в наслаивании нарушений языковых норм. необычность манеры написания произведений вызывающе отличает прозаика от иных советских писателей. некоторые критики даже называли стиль платонова « косноязычным» ; впрочем, его тексты не смотрятся безграмотными. нарушения норм особенный эффект, читателю лучше воспринимать рассказ, погружаться в его атмосферу. учитывая, что основными действующими лицами произведений платонова являются простые работящие люди, «негладкий» стиль повествования прозаика полностью соответствует его мыслям. линейная композиция рассказа «цветок на земле» не отличается сложностью. события, описанные в произведении, происходят в течение нескольких часов и изложены в хронологической последовательности. автор будто бы поэтапно изображает, как протекают часы жизни ребёнка, отец которого находится на войне, а мать «с утра до вечера работает в колхозе на молочной ферме». создаётся ощущение, что повествование ведётся от лица самого мальчика, так правдиво и простодушно описана жизненная ситуация. произведение имеет однолинейный сюжет, который вращается вокруг двух героев: мальчика афони и его дедушки тита. они присутствуют во всех эпизодах рассказа и являются единственными персонажами, представленными читателям. их художественные образы вызывают симпатию; автор показывает любовь этих героев друг к другу, подчеркивает силу их характеров. привлекает доброта и любознательность афони, а также мудрость его дедушки. показывая своему внуку голубой цветок, растущий не из земли, а из мелкого песка, тит даёт ему ценнейший урок: «цветок этот — самый святой труженик, он из смерти работает жизнь». в рассуждениях деда заключено множество идей: о целесообразности всего сущего, даже маленького «жалконького» цветка; о важности труда в жизни человека; о неизбежности смерти. осознав услышанное, афоня с вдохновением задумывается о том, как подарить любимому дедушке бессмертие. эта наивная детская мысль только вызывает у тита «невидимую» улыбку. в своём произведении «цветок на земле» а. платонов раскрывае такие проблемы, как забота к близким и милосердие, противопоставление жизни и смерти, а также роль труда в становлении личности. на примере доброго, простодушного и любознательного афони писатель показывает, каким должен быть настоящий человек. рассказы а. платонова знакомят с реальностью простых советских людей. нельзя не проникнуться судьбами героев, каждый из которых живёт в своём прекрасном и яростном мире. рассказ «цветок на земле» позволяет читателю погрузиться в раздумья о том, что же есть «самое главное на свете»
роль грошей у сучасному суспільстві – головна тема у творчості
створюючи "людську комедію", поставив перед собою завдання, ще невідому тоді літературі. він прагнув до правдивості й нещадного показу сучасної йому франції, показу реального, дійсного життя його сучасників
однієї з багатьох тем, що звучать у його добутках, є тема згубної влади грошей над людьми, поступової деградації душі під впливом золота. це особливо яскраво відбито у двох відомих творах – "гобсек" і "євгенія гранді".
твору не втратили своєї популярності й у наш час. вони популярні й серед молодих читачів, і серед людей старшого віку, що черпають у його добутках мистецтво розуміння людської душі, що прагнуть розібратися в історичних подіях. і для цих людей книги – теперішня комора життєвого досвіду
лихвар гобсек є уособленням влади грошей. любов до золота, спрага збагачення вбивають у ньому всі людські почуття, заглушають всі інші початку
єдине, до чого він прагне, це мати все більші й більші багатства. здається абсурдом, що людина, що володіє мільйонами, живе в бідності й, стягуючи по векселях, воліє ходити пішки, не наймаючи візника. але й ці вчинки обумовлені лише прагненням заощадити хоча б небагато грошей: живучи в бідності, гобсек при своїх мільйонах платить податку 7 франків
ведучи скромне, непомітне життя, здавалося б, нікому не шкодить і ні в що не втручається. але з тими деякими людьми, які звертаються до нього за , він настільки нещадний, настільки глухий до всіх їхніх благань, що нагадує скоріше якусь бездушну машину, чим людини. гобсек не намагається зблизитися з жодним людиною, у нього немає друзів, єдині люди, з якими він зустрічається, це його партнери за професією. він знає, що в нього є спадкоємиця, внучата племінниця, але не прагне знайти неї. він нічого не хоче знати про неї, тому що вона – його спадкоємиця, а гобсеку важко думати про спадкоємців, тому що він не може упокоритися з тим, що він коли-небудь умре й розстанеться зі своїм багатством
гобсек прагне якнайменше витрачати свою життєву енергію, поэтому-то він не переживає, не співчуває людям, завжди залишається байдужним до всього навколишньому
гобсек переконаний, що тільки золото править миром. однак автор наділяє його й деякими позитивними індивідуальними якостями. гобсек розумна, спостережлива, прониклива й вольова людина. у багатьох судженнях гобсека ми бачимо позицію самого автора. так, він уважає, що аристократ нічим не краще буржуа, але свої пороки він приховує під личиною порядності й чесноти. і він жорстоко мстить їм, насолоджуючись своєю владою над ними, спостерігаючи, як вони плазують перед ним, коли не можуть заплатити по векселях
перетворившись в уособлення влади золота, гобсек наприкінці життя стає жалюгідний і смішний: у коморі гниють накопичені страви й дорогі предмети мистецтва, а він торгується з купцями через кожну копійку, не уступаючи їм у ціні. умирає гобсек, спрямувавши погляд на величезну купу золота вкамине.
папаша грандах – кремезний "добряга" з ворухливою шишкою на носі, фігура не настільки таємнича й фантастична, як гобсек. біографія його цілком типова: сколотивши собі стан у неясні роки революції, гранді стає одним із самих іменитих громадян сомюра. ніхто в місті не знає щирих розмірів його стану, і його багатство є предметом гордості для всіх жителів містечка. однак багатій гранді відрізняється зовнішньою добродушністю, м’якістю. для себе й своєї сім’ї він жалує зайвий шматочок цукру, борошна, дров, щоб палити в будинку, він не лагодить сходи, тому що йому жаль цвяха
незважаючи на все це, він по-своєму любить дружину й дочку, він не настільки самотній, як гобсек, у нього є певне коло знайомих, які періодично його відвідують, підтримують добрі відносини. але все-таки через свою непомірну скнарість гранді втрачає всяку довіру до людей, у вчинках навколишніх він бачить лише спроби розжитися за його рахунок. він тільки робить вигляд, що любить свого брата й піклується про його честь, насправді ж робить лише те, що йому вигідно. він любить нанетту, але все-таки безсовісно користується її добротою й відданістю йому, нещадно експлуатує її.
пристрасть до грошей робить його зовсім нелюдським: смерті дружини він боїться через можливість роздягнула майна
користуючись безмежною довірою дочки, змушує її відмовитися від спадщини. дружину й дочку він сприймає як частина своєї власності, тому його потрясає те, що євгенія посмітила сама розпорядитися своїм золотом. гранді не може жити без золота й по ночах часто перераховує своє багатство, заховане в кабінеті. ненаситна жадібність гранді особливо огидна в сцені його смерті: умираючи, він вириває з рук священика хрест
роль грошей у сучасному суспільстві – головна тема у творчості
створюючи "людську комедію", поставив перед собою завдання, ще невідому тоді літературі. він прагнув до правдивості й нещадного показу сучасної йому франції, показу реального, дійсного життя його сучасників
однієї з багатьох тем, що звучать у його добутках, є тема згубної влади грошей над людьми, поступової деградації душі під впливом золота. це особливо яскраво відбито у двох відомих творах – "гобсек" і "євгенія гранді".
твору не втратили своєї популярності й у наш час. вони популярні й серед молодих читачів, і серед людей старшого віку, що черпають у його добутках мистецтво розуміння людської душі, що прагнуть розібратися в історичних подіях. і для цих людей книги – теперішня комора життєвого досвіду
лихвар гобсек є уособленням влади грошей. любов до золота, спрага збагачення вбивають у ньому всі людські почуття, заглушають всі інші початку
єдине, до чого він прагне, це мати все більші й більші багатства. здається абсурдом, що людина, що володіє мільйонами, живе в бідності й, стягуючи по векселях, воліє ходити пішки, не наймаючи візника. але й ці вчинки обумовлені лише прагненням заощадити хоча б небагато грошей: живучи в бідності, гобсек при своїх мільйонах платить податку 7 франків
ведучи скромне, непомітне життя, здавалося б, нікому не шкодить і ні в що не втручається. але з тими деякими людьми, які звертаються до нього за , він настільки нещадний, настільки глухий до всіх їхніх благань, що нагадує скоріше якусь бездушну машину, чим людини. гобсек не намагається зблизитися з жодним людиною, у нього немає друзів, єдині люди, з якими він зустрічається, це його партнери за професією. він знає, що в нього є спадкоємиця, внучата племінниця, але не прагне знайти неї. він нічого не хоче знати про неї, тому що вона – його спадкоємиця, а гобсеку важко думати про спадкоємців, тому що він не може упокоритися з тим, що він коли-небудь умре й розстанеться зі своїм багатством
гобсек прагне якнайменше витрачати свою життєву енергію, поэтому-то він не переживає, не співчуває людям, завжди залишається байдужним до всього навколишньому
гобсек переконаний, що тільки золото править миром. однак автор наділяє його й деякими позитивними індивідуальними якостями. гобсек розумна, спостережлива, прониклива й вольова людина. у багатьох судженнях гобсека ми бачимо позицію самого автора. так, він уважає, що аристократ нічим не краще буржуа, але свої пороки він приховує під личиною порядності й чесноти. і він жорстоко мстить їм, насолоджуючись своєю владою над ними, спостерігаючи, як вони плазують перед ним, коли не можуть заплатити по векселях
перетворившись в уособлення влади золота, гобсек наприкінці життя стає жалюгідний і смішний: у коморі гниють накопичені страви й дорогі предмети мистецтва, а він торгується з купцями через кожну копійку, не уступаючи їм у ціні. умирає гобсек, спрямувавши погляд на величезну купу золота вкамине.
папаша грандах – кремезний "добряга" з ворухливою шишкою на носі, фігура не настільки таємнича й фантастична, як гобсек. біографія його цілком типова: сколотивши собі стан у неясні роки революції, гранді стає одним із самих іменитих громадян сомюра. ніхто в місті не знає щирих розмірів його стану, і його багатство є предметом гордості для всіх жителів містечка. однак багатій гранді відрізняється зовнішньою добродушністю, м’якістю. для себе й своєї сім’ї він жалує зайвий шматочок цукру, борошна, дров, щоб палити в будинку, він не лагодить сходи, тому що йому жаль цвяха
незважаючи на все це, він по-своєму любить дружину й дочку, він не настільки самотній, як гобсек, у нього є певне коло знайомих, які періодично його відвідують, підтримують добрі відносини. але все-таки через свою непомірну скнарість гранді втрачає всяку довіру до людей, у вчинках навколишніх він бачить лише спроби розжитися за його рахунок. він тільки робить вигляд, що любить свого брата й піклується про його честь, насправді ж робить лише те, що йому вигідно. він любить нанетту, але все-таки безсовісно користується її добротою й відданістю йому, нещадно експлуатує її.
пристрасть до грошей робить його зовсім нелюдським: смерті дружини він боїться через можливість роздягнула майна
користуючись безмежною довірою дочки, змушує її відмовитися від спадщини. дружину й дочку він сприймає як частина своєї власності, тому його потрясає те, що євгенія посмітила сама розпорядитися своїм золотом. гранді не може жити без золота й по ночах часто перераховує своє багатство, заховане в кабінеті. ненаситна жадібність гранді особливо огидна в сцені його смерті: умираючи, він вириває з рук священика хрест