Земфирулька хорошист ответила 24.01.2014 («Тонкий же только что вышел из вагона и был навьючен чемоданами, узлами и картонками. Пахнет от него ветчиной и кофейной гущей») «Тонкий вдруг побледнел, окаменел». Окаменел – главная метафора - был поражен, замер, застыл как вкопанный. Это от испуга, шока, ужаса.
«^ Лицо искривилось во все стороны широчайшей улыбкой». Неестественность, наигранность.
«Сам он съежился, сгорбился, сузился…» Чемоданы, узлы тоже «съежились
Тонкий хихикает, теряет дар речи, появляется почтительное – «с»). заискивающее ничтожество (Тонкий), готовое при случае урвать свой кусок. «Маленький человек», внутренне примиренный со своей «малостью», сам ее утверждающий как жизненную норму, — это и есть мещанин. Чехов уже в начале 1880-х гг. понимает социальную опасность подобного типа. Человек, приниженность которого стала для него самого неотъемлемой частью личности, взрастивший в своей душе идеал рабства, — вовсе не добрый и беззащитный Акакий Акакиевич из «Шинели» или Макар Девушкин из «Бедных людей» Достоевского. Из «тонких», по Чехову, зачастую вырастают добровольные апологеты рабства («Отставной раб», 1883), а также люди, остающиеся униженными даже и там, где для этого нет внешних социальных и психологических мотивировок («Смерть чиновника», «Толстый и тонкий»). Чехов видит и другие трансформации «маленького человека» в ситуации концаXIX в. Приниженность «тонкого» зачастую оказывается не единственной и основной его сущностью, а лишь одной из его социальных масок. Оборотная сторона униженности — стремление к компенсации. «Тонкий» либо старается сам «выйти в люди», спихнув «толстого» с его места и заняв это место (ср. «Торжество победителя.
б) Роланд — віддана загальній справі людина; Ганелон зраджує співвітчизників "за незліченні багатства"; він радить ворогові, як краще вбити Роланда;
в) "граф Роланд не криється за інших" під час бою, страждає за загиблих лицарів; Ганелон заздрить вдачі Роланда, вдається до наклепів на нього;
г) Роланд загинув, але король Карл Великий помстився за загибель Роланда, здобувши перемогу над ворогом; Ганелона було засуджено за зраду.
3. Головна думка "Пісні про Роланда" (народ завжди пам'ятатиме героїв-воїнів, а зрадник заслуговує лише на презирство і ганебну смерть). «Був Ганелон, якого діло — зрада... » «Та й защеміло ж серце в Ганелона! Він роздягається з кожуха з кун, Стає в однім каптані із атласу. Блискучі очі, гордий вид у нього, широкі груди, благородне тіло, А гарний — не надивляться всі пери» .
«Коли мені дасть бог звідтіль вернутись, я наварю тобі за те такого, Що вистачить і до кінця життя» . «Граф Ганелон почув Роландів сміх: Він мало що не тріс зі злості-гніву, Він мало що ума був не позбувся» . «Король велів зловити Ганелона.. . А там ланцюг закинули на шию, Сковали, наче дикого ведмедя, І посадили на погану шкапу» .
«Там Ганелона люта смерть спіткала» . «як кожний зрадник, Ганелон вмирає. Нехай він зради більш не похваляє!» Висновки. Граф Ганелон — негативний герой поеми. Гордий та запальний, він не може стримати гніву й образи на пасинка Роланда і страшно мститься йому і своїм співвітчизникам.
Графа не зупиняє те, що Роланд — його родич, а Карл — його король. Виявляючи егоїзм та зрадництво, Ганелон не стає щасливим. Його покарання було жорстоким, але справедливим. Укороти очень длинно
«Тонкий вдруг побледнел, окаменел». Окаменел – главная метафора - был поражен, замер, застыл как вкопанный. Это от испуга, шока, ужаса.
«^ Лицо искривилось во все стороны широчайшей улыбкой». Неестественность, наигранность.
«Сам он съежился, сгорбился, сузился…» Чемоданы, узлы тоже «съежились
Тонкий хихикает, теряет дар речи, появляется почтительное – «с»).
заискивающее ничтожество (Тонкий), готовое при случае урвать свой кусок. «Маленький человек», внутренне примиренный со своей «малостью», сам ее утверждающий как жизненную норму, — это и есть мещанин. Чехов уже в начале 1880-х гг. понимает социальную опасность подобного типа. Человек, приниженность которого стала для него самого неотъемлемой частью личности, взрастивший в своей душе идеал рабства, — вовсе не добрый и беззащитный Акакий Акакиевич из «Шинели» или Макар Девушкин из «Бедных людей» Достоевского. Из «тонких», по Чехову, зачастую вырастают добровольные апологеты рабства («Отставной раб», 1883), а также люди, остающиеся униженными даже и там, где для этого нет внешних социальных и психологических мотивировок («Смерть чиновника», «Толстый и тонкий»). Чехов видит и другие трансформации «маленького человека» в ситуации концаXIX в. Приниженность «тонкого» зачастую оказывается не единственной и основной его сущностью, а лишь одной из его социальных масок. Оборотная сторона униженности — стремление к компенсации. «Тонкий» либо старается сам «выйти в люди», спихнув «толстого» с его места и заняв это место (ср. «Торжество победителя.
а) Роланд — чесний, справедливий, шляхетний лицар; Ганелон — підступний зрадник, "якого діло — зрада";
б) Роланд — віддана загальній справі людина; Ганелон зраджує співвітчизників "за незліченні багатства"; він радить ворогові, як краще вбити Роланда;
в) "граф Роланд не криється за інших" під час бою, страждає за загиблих лицарів; Ганелон заздрить вдачі Роланда, вдається до наклепів на нього;
г) Роланд загинув, але король Карл Великий помстився за загибель Роланда, здобувши перемогу над ворогом; Ганелона було засуджено за зраду.
3. Головна думка "Пісні про Роланда" (народ завжди пам'ятатиме героїв-воїнів, а зрадник заслуговує лише на презирство і ганебну смерть). «Був Ганелон, якого діло — зрада... » «Та й защеміло ж серце в Ганелона! Він роздягається з кожуха з кун, Стає в однім каптані із атласу. Блискучі очі, гордий вид у нього, широкі груди, благородне тіло, А гарний — не надивляться всі пери» .
«Коли мені дасть бог звідтіль вернутись, я наварю тобі за те такого, Що вистачить і до кінця життя» . «Граф Ганелон почув Роландів сміх: Він мало що не тріс зі злості-гніву, Він мало що ума був не позбувся» . «Король велів зловити Ганелона.. . А там ланцюг закинули на шию, Сковали, наче дикого ведмедя, І посадили на погану шкапу» .
«Там Ганелона люта смерть спіткала» . «як кожний зрадник, Ганелон вмирає. Нехай він зради більш не похваляє!» Висновки. Граф Ганелон — негативний герой поеми. Гордий та запальний, він не може стримати гніву й образи на пасинка Роланда і страшно мститься йому і своїм співвітчизникам.
Графа не зупиняє те, що Роланд — його родич, а Карл — його король. Виявляючи егоїзм та зрадництво, Ганелон не стає щасливим. Його покарання було жорстоким, але справедливим.
Укороти очень длинно