Какой жизненный подвиг совершенный наши великие чудотворцы почему русский народ с особенно теплым чувством относить относится к ним бережно хранит память и славят их деяния

"Нова драма" кардинально відрізнялася від "старої драми"(драматичних творів попередніх епох). Якщо в центрі "старої драми" була поставлена подія чи випадок, то в "новій драмі"- особистість і неповторним внутрішнім світом, її думками, почуттями, прагненнями й емоціями.

Особистість у "новій драмі"(на відміну від реалізму) перестає бути соціальним типом, вона- духовний симптом(критерій) світу, його своєрідний емоційний камертон.

Якщо в "старому театрі" ішлося про окрему трагедію в житті певної людини, то в "новому"- про всезагальну трагедію життя особистості й людства.

"Нова драма" перетворилася на місце ідейних дискусій і духовних поривань. Зовнішня дія поступилася внутрішній дії та прихованим(психологічним) конфліктам. Якщо с "старій драмі" автори наслідували реальне життя, достовірно зображували дійсність, то в "новій"- відтворювали загальну атмосферу часу, прагнучи показати внутрішні протиріччя особистості, духовні шукання доби.

На відміну від "старої драми" з її конкретними(соціальним, історичним, побутовим) змістом, "нова драма" визначаєтся більшою умовністю та узагальнюючим змістом.

У "старому театрі" герої, як правило, поділялися на головних і другорядних, позитивних і негативних. У "новій драмі" такого поділу немає. Тут усі персонажі важливі, позбавлені однозначних характеристик, і кожен із них має велике значення для розуміння ідеї твору.

Якщо "стара драма" відзначалася пафосом активнох дії та боротьби, зовнішнім виявленням конфліктів, то "нова"- пафосом роздумів, дискусій та пошуку істини. Тому велику роль у "новій драмі" відігравали підтекст, символіка, психологічні деталі тощо.

Объяснение:

Вибачте що так багато)

Сказочная форма, столь присущая сатире Салтыкова-Щедрина, не подсказана какими-либо частными фактами биографии писателя или только цензурными условиями его деятельности. Она не является неожиданной творческой находкой или просто следствием увлечения фольклорной традицией. Это лишь второстепенные факторы в становлении Салтыкова-сатирика. Сказка — один из многих жанров писателя, но она органически близка его художественному методу. У Салтыкова-Щедрина нет ни одной сказки, написанной, если можно так выразиться, «из любви к искусству». Нет, все они имеют ярко выраженный политический, социальный и нравственный подтекст. Все, о чем говорит автор в своих «сказках для детей изрядного возраста», служит цели обличения либо общественных, социальных язв, либо отдельных человеческих пороков (которые, впрочем, чаще всего являются следствием социального неблагополучия).- Но, к великой радости читателя, произведения Салтыкова-Щедрина, затрагивая серьезные проблемы и бичуя худшие человеческие и общественные недостатки, не являются скучными нравоучениями и не воспринимаются как наставления строгого учителя.