Вітаю вас, любі друзі! пишу вам я, ваша рідна україна! цікаво знати, хто зараз читає цей лист. може, ти хлопчик-пустун чи дівчинка-розумничка? це послання саме до вас, мої діти! я ростила вас разом з вашими батьками, дарувала вам щедрі дари української природи.мені ой як хочеться, щоб ви і ваша рідня були щасливими! ви ростете, мрієте про майбутню професію, щасливу сім'ю, достаток. а я не хвилинки не перестаю думати про ваше майбутнє.я - не клаптик землі, не просто територія. я - ваш дім, сховище історії вашого народу! ви - моє майбутнє. у наш непростий час потрібна активна громадянська позиція молодих і перспективних людей. а може це ви! ? політичні сили тягнуть мене в різні боки немов гумку. одні хочуть щоб я була в складі єс, інші - в союзі з росією. а вирішувати мою долю вам, молоде покоління! ви і тільки ви - моє майбутнє. я вірю в вас! знаю, що не дарма мої діти в минулому проливали кров, захищаючи мене. тепер настав ваш час! але я не хочу щоб ви боролися за щасливе майбутнє шляхом війни! будуйте на мені щасливу державу. народжуйте здорових дітей, давайте їм освіту, пишiть книги, будуйте школи і лікарні, борiться з нечесними політиками, i від щастя я засяю веселкою над вашими головами! хех заглянула краєчком ока в майбутнє. воно таке світле, що я мружу очі від щастя! як же добре, що росте таке покоління як ви, цілеспрямовані, сильні. справжні сини і дочки своєї країни.чекаю активних дій від вас, і чую - більш краще майбутнє вже близько. з любов'ю до вас, ваша україна.
– Найдите слова родителей Пудика, которые предупреждали об опасности.
Д. Ветер дунет на тебя – чирк! И сбросит на землю – кошке!
Чадо, чадо, – смотри, чебурахнешься.
– А верил ли Пудик родителям?
Д. Не верил родителям. Он думал, что его пугают.
– Давайте прочитаем, то место, где Пудик вывалился из гнезда.
Д. Он сидел на самом краю гнезда и во все горло распевал стихи собственного сочинения. Пел, пел, да и вывалился из гнезда.
– Как вы думаете, для чего Максим Горький в двух местах пишет “без хвоста”? Найдите эти места и прочитайте.
Д. Наверно ему было жалко маму Пудика.
Тут мама подлетела – без хвоста...
Все кончилось благополучно, если забыть о том, что мама осталась без хвоста...