Конспект Каждая победа русских воинов в тяжкие годы привлекала к себе восхищенное внимание современников. Был провозглашен святым Новгородский, а затем и великий Владимирский князь Александр Ярославич, одержавшим две славные победы на западных рубежах Новгородской земли. "Повесть о житии Александра Невского", строго говоря, лишь отдаленно напоминает традиционное житие святого: на первый план в ней выступают воинские подвиги, а не христианские добродетели князя, хотя он предстает перед читателем как благородный христианин, с горячими молитвами обращавшийся к Богу, хотя на ему и его воинам приходят небесные силы, предводительствуемые святыми воителями, князьями Борисом и Глебом. Особенно подробно описано в «Повести...» сражение на Ижоре, притоке Невы; в память об этой победе над шведами Александр и получил почетное прозвание Невский.
Главное новшество литературы XVII века состоит в том, что она отказывается от стремления изображать только действительно бывшее и все чаще обращается к откровенному литературному вымыслу.
Героями литературных произведении становятся теперь не только князья и бояре, но и простые люди: купеческий сын, крестьянин из «Повести о Шемякине суде» и т. д. Повесть о Шемякине суде — это не только сатира на судебные порядки (судья Шемяка судит в пользу обвиняемого, надеясь на взятку}, но прежде всего это рассказ о злоключениях неудачника: ведь все свои «преступления» убогий совершает невольно, по недоразумению. Приговоры судьи — зеркальное отражение самих проступков: так, судья предлагает богачу, чью лошадь убогий вернул без хвоста, снова отдать виновному лошадь, и пусть он владеет ею до тех пор, пока хвост снова не отрастет. Бессмысленность и комичность приговора очевидна. Но читатель при этом замечал, что решения Шемяки вполне соответствовали тогдашним законам, по которым за убийство убивали, за поджог сжигали, за чеканку фальшивой монеты заливали в горло расплавленный свинец, т. е. наказание как бы соответствовало самому преступлению
сестры - восемнадцатилетняя ольга и тринадцатилетняя
женя по просьбе отца-фронтовика отправляются на дачу,
чтобы провести там оставшиеся летние деньки.
в первый же день обстоятельства сводят сестер с
пареньком по имени тимур.
женя знакомится с мальчиком во время обследования
старого сарая. в заброшенном строении девочка
обнаруживают штаб отряда "тимуровцев" -
небольшого отряда во главе с тимуром.
мальчишки добровольно и тайно оказывают
людям, живущим в деревне, и особенно тем,
чьи родственники воюют на фронте.
кроме того, ведут свою собственную маленькую
войну здесь, в поселке, и борются с бандой хулиганов,
обворовывающих чужие огороды.
женя решает присоединиться к тимуру и его команде,
однако ольга, случайно увидев мальчика в компании
местного хулигана мишки квакина, запрещает сестре
дружить с тимуром.
ольга думает, что тимур - хулиган, и запрещает жене
водиться с ним. женя не может ничего объяснить:
это означало бы разгласить тайну.
сама ольга подружилась с георгием гараевым, который
приходится тимуру дядей. он танкист, образован,
занимается пением. на празднике в парке ольга узнает
о родственной связи тимура и георгия и обвиняет
мальчика в том, что он настраивает женю против нее.
детям запрещают общаться.
в это время тимуровцы пытаются победить хулиганов.
они устраивают засаду и разоблачают шайку мишки квакина,
заперев их в будке на площади.
однажды ольга уезжает в москву, а женю в назидание
оставляет на даче. но в столице девушка получает от
отца телеграмму: тот приедет повидаться с дочерьми
всего на три часа.
женя приехать не может, поскольку узнает о приезде
отца поздно вечером, когда электрички уже не ходят,
да к тому же на ее попечении осталась маленькая
дочка соседки. тимур приходит на подруге:
просит приглядеть за малышкой, а женю
везет в москву на мотоцикле.
отец огорчается, что ему так и не удалось повидать женю.
и вот когда время уже близится к трем, неожиданно
появляются женя с тимуром. минуты летят быстро —
полковнику александрову надо ехать на фронт.
георгий не находит на даче ни племянника, ни мотоцикла
и решает отправить тимура домой к матери, но тут приходит
тимур, а вместе с ним женя и ольга. они все объясняют.
георгию приходит повестка.
в форме капитана танковых войск он приходит к ольге
проститься. женя передает позывной сигнал общий,
сбегаются все мальчишки из тимуровской команды.
все вместе идут провожать георгия.
ольга играет на аккордеоне. георгий уезжает.
ольга говорит погрустневшему тимуру:
"ты о людях всегда думал, и они тебе отплатят тем же".
у чому сенс життя? я впевнена, кожен хоч раз у житті замислювався над цим. я спробую відповісти на це питання для себе. сенс життя в тому, щоб просто жити кожен день, кожну хвилину і прожити потрібно, беручи від життя все, що в твоїх силах. а адже в наших силах дуже багато чого. немає нічого неможливого, звичайно крім фантастики.
кажуть дуже важко навчитися любити, довіряти, прощати і цінувати. думаю, що все це ми повинні в собі розвивати. на жаль, не кожен з нас вміє цінувати життя і людське існування. навколо тебе постійно поруч близькі люди, і ти думаєш, що це завжди, ну навіть якщо і не завжди, то принаймні на довгий час вони будуть поруч, але, на жаль, це не завжди так. дуже важко навчитися цінувати їх, коли вони поруч. але коли ти втрачаєш рідну людину, ти починаєш розуміти що вона була дуже дорога тобі, що ти не звертав увагу на те, що вона є. адже це для тебе звично. так от – це дуже боляче, тобі важко усвідомити, що її немає поруч, що ти більше ніколи в своєму житті не зможеш з нею поговорити, обняти або просто зателефонувати, ти нічого не зможеш зробити і повернути його ти теж не зможеш. і ось тоді я почала замислюватися над тим, яке цінне життя, все що в ньому присутнє і все, що оточує тебе.
потрібно цінувати, любити, поважати і піклуватися про своїх рідних і близьких тобі людей. потрібно жити кожен день, пізнаючи щось нове і просто в своє задоволення, адже не даремно кажуть: «навіщо відкладати щось на завтра, якщо можна це зробити сьогодні! » а й справді, чим сьогоднішній день відрізняється від завтрашнього? нічим, просто тобі лінь.
ще у всіх людей є страхи. ні, я говорю не про ті, які нам притаманні під час перегляду фільмів жахів, а про ті, які переслідують нас по життю. наприклад, ти боїшся підійти познайомитися до дівчини або до хлопця, ти пропустив заняття і боїшся прийти або боїшся іспитів і не приходиш на них, боїшся зізнатися людині в почуттях – це одні з небагатьох прикладів з нашого життя. але на це у мене є мій принцип у житті: «краще шкодувати про скоєне, ніж про те чого не зробив».
звичайно, це не до всього ставиться, особливо до того, що краще шкодувати про те що вбив, ніж про те що ні. адже на це здатні ті люди, які за життя не добилися нічого. вони лінувалися, ві все на завтра або просто не вчилися цінувати своє життя і життя інших. в підсумку вони заплутувалися в тому, що вони взагалі хочуть, на них навалювалися проблеми, які вони знову відкладали на завтра. психіка не витримувала і все це вони заглушали випивкою, наркотиками або іншими речовинами, діючими на свідомість людини. але ж це все на час і все коли-небудь закінчується. і ось тоді вони шукають гроші на те, щоб знову забутися, починають красти, нападати, вбивати. але в підсумку вони все одно будуть покарані за ті чи інші злочини. адже ніщо не залишається безкарним і правда спливає завжди. потім вони несуть покарання в тюремному ув’язненні. хтось починає звинувачувати себе і замислюється про те що він зробив, але повернути все назад вже неможливо і все тому, що ти нічого не зробив для того, щоб прожити гідне життя і бути людиною з великої літери.саме тому потрібно завжди до чогось прагнути і робити все, що в твоїх силах, для того, щоб потім не замислюватися над сенсом життя, а знати – що ти прожив це життя з сенсом.