Кто герой произведения? Что беспокоит лирического героя? Что он переживает? Какова роль природы? 4. Какова тема стихотворения? 5. О чем вас заставило задуматься это стихотворение?
Что наш язык земной пред дивною природой?
С какой небрежною и легкою свободой
Она рассыпала повсюду красоту
И разновидное с единством согласила!
Но где, какая кисть ее изобразила?
Едва-едва одну ее черту
С усилием поймать удастся вдохновенью…
Но льзя ли в мертвое живое передать?
Кто мог создание в словах пересоздать?
Невыразимое подвластно ль выраженью?..
Святые таинства, лишь сердце знает вас.
Не часто ли в величественный час
Вечернего земли преображенья,
Когда душа смятенная полна
Пророчеством великого виденья
И в беспредельное унесена, —
Спирается в груди болезненное чувство,
Хотим прекрасное в полете удержать,
Ненареченному хотим названье дать —
И обессиленно безмолвствует искусство?
Что видимо очам — сей пламень облаков,
По небу тихому летящих,
Сие дрожанье вод блестящих,
Сии картины берегов
В пожаре пышного заката —
Сии столь яркие черты —
Легко их ловит мысль крылата,
И есть слова для их блестящей красоты.
Но то, что слито с сей блестящей красотою —
Сие столь смутное, волнующее нас,
Сей внемлемый одной душою
Обворожающего глас,
Сие к далекому стремленье,
Сей миновавшего привет
(Как прилетевшее незапно дуновенье
От луга родины, где был когда-то цвет,
Святая молодость, где жило упованье),
Сие шепнувшее душе воспоминанье
О милом радостном и скорбном старины,
Сия сходящая святыня с вышины,
Сие присутствие создателя в созданье —
Какой для них язык?.. Горе́ душа летит,
Все необъятное в единый вздох теснится,
И лишь молчание понятно говорит.
образ офелії – молода дворянка, дочка полонія, сестра лаерта і кохана гамлета. вона дочка королівського канцлера полонія і кохана принца гамлета. її брат і батько застерігають її від довіри почуттям гамлета, тому розуміють, що гамлет, як спадкоємець престолу, може взяти в дружини тільки особу королівської крові, ким офелія, незважаючи на високе походження, зовсім не є. офелія вірить у щирість почуттів гамлета до неї і сама любить його, але висловлює зовнішню покірність рідним. коли гамлет дізнається правду про загибель батька, він починає грати роль божевільного перед усіма, в тому числі перед офелією. він говорить їй, що ніколи не любив її і закликає її піти в монастир. офелія довірлива, тому гамлет саме на ній випробує роль божевільного. незабаром гамлет вбиває батька офелії, і дівчина позбавляється єдиної опори в житті. офелія, не в силах винести божевілля коханого і смерті батька, божеволіє, починає співати пісні, в яких виражається біль за втраченим, плете вінки і починає вішати їх на гілках, через що і гине. її загибель – сумна закономірність: такій чистій, довірливій суті нічого робити при дворі, де панує злість і віроломство. її використовували і викинули за межі світу. і живе каяття гамлета над її могилою не може нічого виправити. офелію занадто мало любили і ніхто не зміг уберегти – в цьому її трагедія.