"...ее серые глаза опухли и словно тают..." "...ее серо‑синие глаза сухо и сердито сверкали..." "...она чистая, гладкая и большая, как лошадь; у нее жесткое тело и страшно сильные руки..." "...волосы, лежавшие на голове аккуратно, большою светлой шапкой..." "...Ее большое стройное тело, темное, железное лицо, тяжелая корона заплетенных в косы светлых волос, – вся она мощная и твердая, – вспоминаются мне как бы сквозь туман или прозрачное облако; из него отдаленно и неприветливо смотрят прямые серые глаза, такие же большие, как у бабушки..." "...Эдакая‑то здоровенная!.." "...Пришла мать, от ее красной одежды в кухне стало светлее... широкие рукава ее платья лежали у них на плечах..." "...ее большое тело было окутано теплым и мягким красным платьем, широким, как мужицкий чапан, его застегивали большие черные пуговицы от плеча и – наискось – до подола. Никогда я не видел такого платья..." "...Лицо ее мне показалось меньше, чем было прежде, меньше и белее, а глаза выросли, стали глубже и волосы золотистее... ее малиновые губы брезгливо кривились..." "...Сжимая меня крепкими коленями, приглаживая волосы тяжелой теплой рукой, она говорила..." "...начала ходить, стукая пальцами о подбородок, двигая густыми бровями..." "...Одета она была некрасиво – в широкое рыжее платье, вздувшееся на животе..." (внешность Варвары после второго замужества) "...Ненавидел я эту шаль, искажавшую большое стройное тело..."
Повість "Земля" стала одним з найвищих досягнень на творчому шляху відомої української письменниці О. Кобилянської. Письменниця зазначала в автобіографічному нарисі "Про себе саму": "Факти, що спонукали мене написати "Землю", правдиві... Я просто фізично терпіла під з'явиськом тих фактів і коли писала — ох, як хвилями ридала!.." Повість стала справжнім гостродраматичним твором, сповненим важких роздумів про гірку селянську долю, вартість людського життя, його цінності, вона відрізнялася від сучасних їй сентиментально-ідилічних замальовок із сільського життя, правдиво відтворюючи дійсність у її філософському розумінні.
Можна висунути багато припущень щодо того, який персонаж є головним героєм повісті, але, можливо, авторка підказала нам відповідь на це питання, давши твору назву "Земля". Дійсно, земля постає у творі ніби живою істотою, такою собі вершителькою доль, яка може обдарувати чи покарати, дати життя чи відібрати його. Так, Михайло говорить про неї: "Неначе чув і бачив, як земля з задоволенням розходилася, розкошувала, як її соки відсвіжувались, і як вона, насичена, віддихала важкими пахощами". В іншому місці повісті сказано: "Земля розтягнулась, немов ожидала кого і віддихала землисто-вогким віддихом... Землі було миле те розорювання її маси, вона не противилась йому в жодному місці, була м'яка й крихка і гріла свої освіжені сустави в сонці, а її вогкий віддих розходився у воздусі і зраджував її глибоке вдоволення". Отже, земля змальована у творі майже живою істотою, яка може відчувати, бути вдоволеною, чи, навпаки, невдоволеною, приймати когось чи не приймати.
Источник: http://www.literaturus.ru/2016/05/mat-aleshi-detstvo-gorkij-obraz-harakteristika.html
© Literaturus.ru : Мир русской литературы
Можна висунути багато припущень щодо того, який персонаж є головним героєм повісті, але, можливо, авторка підказала нам відповідь на це питання, давши твору назву "Земля". Дійсно, земля постає у творі ніби живою істотою, такою собі вершителькою доль, яка може обдарувати чи покарати, дати життя чи відібрати його. Так, Михайло говорить про неї: "Неначе чув і бачив, як земля з задоволенням розходилася, розкошувала, як її соки відсвіжувались, і як вона, насичена, віддихала важкими пахощами". В іншому місці повісті сказано: "Земля розтягнулась, немов ожидала кого і віддихала землисто-вогким віддихом... Землі було миле те розорювання її маси, вона не противилась йому в жодному місці, була м'яка й крихка і гріла свої освіжені сустави в сонці, а її вогкий віддих розходився у воздусі і зраджував її глибоке вдоволення". Отже, земля змальована у творі майже живою істотою, яка може відчувати, бути вдоволеною, чи, навпаки, невдоволеною, приймати когось чи не приймати.