Каждый из нас хоть раз задумывался над своей судьбой и своём назначении в этой жизни. И ответа на этот вопрос получить невозможно, по той причине, что ты этого не узнаешь, пока не проживёшь отведённое тебе время.
Так, прочитав роман А.С. Пушкина, я познакомилась с таким персонажем как Владимир Ленский - молодой поэт, выросший далеко от России. Это очень честный, мечтательный, искренний и порядочный человек, каких мало. Мне кажется, что этот образ Пушкин рисует для контраста с главным героем произведения - Евгением Онегиным. Казалось бы, не встреться эти два героя, каждый из них прожил бы, возможно, свою жизнь иначе. Евгений, вероятно, не узнал бы о Татьяне и прожил бы свою жизнь в одиночестве, так и не узнав, что значит любить, а Владимир остался бы жив, скорее всего, женился на своей возлюбленной Ольге и был бы счастлив. Но автор решает распорядиться судьбами своих персонажей иначе. Евгений Онегин убивает своего некогда приятеля, тем самым разрушая его возможное будущее. И мне кажется, что по-другому быть и не могло, ведь Ленский слишком светлый, мечтательный и наивный образ, которому несколько чужды и не знакомы житейские и семейные хлопоты, и для такой жизни он просто не подходит, поэтому его судьба, как истинного поэта, так трагична.
У поетичному творі «Цар Плаксій і Лоскотон» В. Симоненко змальовує двох протилежних персонажів. Мені дуже подобається, як автор вміло користується словами! Країна звалася Сльозолии, три сини царя Плаксія звались Плаксуни, дочки — Нудота, Вай-Вай, Плакота... Одразу все стає зрозуміло і ясно! Мені здасться, це додає твору яскравості та краси, коли назви та імена вже певним чином характеризують персонажів.Цар Плаксій є втіленням постійного суму, скарги на життя — всього, що зазвичай називають песимізмом. Але сум і сльози Плаксія безпідставні, тож у читачів він викликає хіба що іронію, аж ніяк не співчуття. Плаксій забороняє сміх у своєму царстві і жорстоко полює на Лоскотона. Лоскотон протиставляється Плаксію, він несе дітям сміх і радість, звеселяє їх та розважає. Тому прості люди люблять Лоскотона і звільняють його з-під арешту. Звільнившись, Лоскотон залоскотав царя Плаксія так, що той луснув від сміху, а дочки та сини царя Плаксія розбіглись в усі боки. Так у країні Сльозолий запанувала радість.Що хотів передати автор яскравими образами, захоплюючим сюжетом своєї казки? По-перше, в нашому житті часто зустрічаються подібні типи людей, Ми бачимо і тих, хто постійно плаче і скаржиться на долю, бачить в усьому тільки погане, негативне. Зустрічаємо і таких, хто, як Лоскотон, звеселяє людей, ніби випромінює радість та життєву енергію. Важливо, що переміг у цьому двобої песимізму та оптимізму саме Лоскотон. Цим В. Симоненко підкреслює, що радісне ставлення до життя є природним для людини.Читаючи казки, ми часто впізнаємо у казкових образах не тільки оточуючих, а й себе. Я зрозумів, що сам іноді поводжуся, як справжній цар Плаксій. А. коли мої близькі намагаються пояснити мені неправильність моєї поведінки, я часто тільки злюся... Але добре, що ця казка до мені зрозуміти свої помилки. Тепер я спробую не перетворюватися на царя Плаксія, навіть якщо все складається не так, як я хочу, І, звісно, мені б хотілося стати Лоскотоном для моїх близьких та друзів: приносити їм радість та сміх, звеселяти їх та відвертати від життєвих негараздів.
Каждый из нас хоть раз задумывался над своей судьбой и своём назначении в этой жизни. И ответа на этот вопрос получить невозможно, по той причине, что ты этого не узнаешь, пока не проживёшь отведённое тебе время.
Так, прочитав роман А.С. Пушкина, я познакомилась с таким персонажем как Владимир Ленский - молодой поэт, выросший далеко от России. Это очень честный, мечтательный, искренний и порядочный человек, каких мало. Мне кажется, что этот образ Пушкин рисует для контраста с главным героем произведения - Евгением Онегиным. Казалось бы, не встреться эти два героя, каждый из них прожил бы, возможно, свою жизнь иначе. Евгений, вероятно, не узнал бы о Татьяне и прожил бы свою жизнь в одиночестве, так и не узнав, что значит любить, а Владимир остался бы жив, скорее всего, женился на своей возлюбленной Ольге и был бы счастлив. Но автор решает распорядиться судьбами своих персонажей иначе. Евгений Онегин убивает своего некогда приятеля, тем самым разрушая его возможное будущее. И мне кажется, что по-другому быть и не могло, ведь Ленский слишком светлый, мечтательный и наивный образ, которому несколько чужды и не знакомы житейские и семейные хлопоты, и для такой жизни он просто не подходит, поэтому его судьба, как истинного поэта, так трагична.
Объяснение:
У поетичному творі «Цар Плаксій і Лоскотон» В. Симоненко змальовує двох протилежних персонажів. Мені дуже подобається, як автор вміло користується словами! Країна звалася Сльозолии, три сини царя Плаксія звались Плаксуни, дочки — Нудота, Вай-Вай, Плакота... Одразу все стає зрозуміло і ясно! Мені здасться, це додає твору яскравості та краси, коли назви та імена вже певним чином характеризують персонажів.Цар Плаксій є втіленням постійного суму, скарги на життя — всього, що зазвичай називають песимізмом. Але сум і сльози Плаксія безпідставні, тож у читачів він викликає хіба що іронію, аж ніяк не співчуття. Плаксій забороняє сміх у своєму царстві і жорстоко полює на Лоскотона. Лоскотон протиставляється Плаксію, він несе дітям сміх і радість, звеселяє їх та розважає. Тому прості люди люблять Лоскотона і звільняють його з-під арешту. Звільнившись, Лоскотон залоскотав царя Плаксія так, що той луснув від сміху, а дочки та сини царя Плаксія розбіглись в усі боки. Так у країні Сльозолий запанувала радість.Що хотів передати автор яскравими образами, захоплюючим сюжетом своєї казки? По-перше, в нашому житті часто зустрічаються подібні типи людей, Ми бачимо і тих, хто постійно плаче і скаржиться на долю, бачить в усьому тільки погане, негативне. Зустрічаємо і таких, хто, як Лоскотон, звеселяє людей, ніби випромінює радість та життєву енергію. Важливо, що переміг у цьому двобої песимізму та оптимізму саме Лоскотон. Цим В. Симоненко підкреслює, що радісне ставлення до життя є природним для людини.Читаючи казки, ми часто впізнаємо у казкових образах не тільки оточуючих, а й себе. Я зрозумів, що сам іноді поводжуся, як справжній цар Плаксій. А. коли мої близькі намагаються пояснити мені неправильність моєї поведінки, я часто тільки злюся... Але добре, що ця казка до мені зрозуміти свої помилки. Тепер я спробую не перетворюватися на царя Плаксія, навіть якщо все складається не так, як я хочу, І, звісно, мені б хотілося стати Лоскотоном для моїх близьких та друзів: приносити їм радість та сміх, звеселяти їх та відвертати від життєвих негараздів.
Объяснение: