Лит-ра: ответить на вопросы письменно в тетради: что за героиня ася? Что в ней необычного с точки зрения литературы? Тургенев Бежин луг: Описание пейзажа и описание мальчиков?
1)Кем оказалась та черная птица?В чью нору упал молодой воробьеныш?Чем так хвалился молодой воробей? 2)Не хвались тем,в чем сам не уверен. 3)у страха глаза велики!(не уверена ,что верная пословица) Да,сказка мне понравилась.Эта сказка может научить детей ,что хвалиться просто так плохо.Да и некоторым взрослым следовало бы почитать эту сказку. А исключительно мне(тебе,пишу от твоего лица)эта сказка понравилась тем,что со схожим сюжетом сказок нет.Эту сказку будет интересно почитать даже взрослым!
Про цей пам'ятник важко розповідати, бо він відомий всьому світові. Він найкращий, неперевершений, єдиний такий у цілому світі.
Але кожного разу, як я показую гостям Харків, я веду їх сюди. Іду, не готуючись до цієї зустрічі, не вибираючи найкоротшого шляху, найкращої точки огляду. Я іду тією дорогою, якою колись привів сюди мене, маленьку, мій батько, якою ми завжди приходимо сюди.
Від нашого будинку не так вже й далеко — спочатку нашою вулицею, а потім Сумською і одразу ж — у першу алею, у тінь старовинних дубів. Я знаю, що вони росли на цьому місці, коли й міста мого ше не було. Я жалію їх, ветеранів, чиї рани затягнуто цементом. Я знову хоч на хвилинку зупиняюсь ліворуч від велетня. Навесні шукаю і з радістю помічаю все ж таки, наперекір часу, зелені віти.
Ось він. Темна блискуча громада постаменту, сходи, що сягають угору, постаті на них. Але це потім. Спочатку — сам Тарас. Велике чоло, зсунуті брови, великі вуса приховують енергійні зморшки біля рота. Накинутий на плечі плащ. Рука, стиснута в кулак.
2)Не хвались тем,в чем сам не уверен.
3)у страха глаза велики!(не уверена ,что верная пословица)
Да,сказка мне понравилась.Эта сказка может научить детей ,что хвалиться просто так плохо.Да и некоторым взрослым следовало бы почитать эту сказку.
А исключительно мне(тебе,пишу от твоего лица)эта сказка понравилась тем,что со схожим сюжетом сказок нет.Эту сказку будет интересно почитать даже взрослым!
Але кожного разу, як я показую гостям Харків, я веду їх сюди. Іду, не готуючись до цієї зустрічі, не вибираючи найкоротшого шляху, найкращої точки огляду. Я іду тією дорогою, якою колись привів сюди мене, маленьку, мій батько, якою ми завжди приходимо сюди.
Від нашого будинку не так вже й далеко — спочатку нашою вулицею, а потім Сумською і одразу ж — у першу алею, у тінь старовинних дубів. Я знаю, що вони росли на цьому місці, коли й міста мого ше не було. Я жалію їх, ветеранів, чиї рани затягнуто цементом. Я знову хоч на хвилинку зупиняюсь ліворуч від велетня. Навесні шукаю і з радістю помічаю все ж таки, наперекір часу, зелені віти.
Ось він. Темна блискуча громада постаменту, сходи, що сягають угору, постаті на них. Але це потім. Спочатку — сам Тарас. Велике чоло, зсунуті брови, великі вуса приховують енергійні зморшки біля рота. Накинутий на плечі плащ. Рука, стиснута в кулак.