Лето — пора отпусков и самых длинных каникул в году, что делает этот сезон идеальным временем для путешествий. А куда же еще отправиться летом, если не к морю?! Именно такую поездку мы с родителями запланировали на этот год. Мы хотим посетить Анапу, чтобы вдоволь насладиться пляжным отдыхом и посмотреть местные достопримечательности. Особенно я мечтаю побывать в аквапарке «Золотой пляж» и увидеть цирковое представление в дельфинарии.
Вернувшись из поездки на море, я планирую какое-то время провести дома вместе с друзьями, живущими по соседству. Мы непременно будем играть в прятки или догонялки во дворе, кататься на велосипедах и громко слушать любимую музыку из колонок.
Затем мы с родителями, как обычно, отправимся на дачу. Там мы будем бабушке вести хозяйство: перекапывать грядки, поливать овощи в теплицах и собирать урожай. Мне очень нравится заниматься такой спокойной садовой работой, но все же в частном доме летом иногда может стать немного грустно.
Чтобы развлечь себя, в конце июля я обязательно буду с папой ходить на прогулки в лес, ведь именно в это время там поспевают мои любимые ягоды: малина, голубика и черника. А в августе мы уже станем собирать грибы.
Недалеко от бабушкиного дома также есть прекрасное чистое озеро. Воды его обычно довольно холодны, но все же в жаркий день там иногда можно искупаться или взять в аренду лодку, чтобы совершить путешествие на другой берег, где расположена красивая березовая роща.
Її чоловік (ім'я забула) прокидається від схлипів. Наймолодшпа дитина знову плаче, тулиться до нього, запитує, де ж мати. Він стискає кулаки і з презирством думає, яка ж Нора легковажна і що в нї, мабуть, вже нова родина. Він втішає доньку і просить її ще трохи почекати.
"Зрозуміє, коли виросте. Вони для неї не більше, ніж ляльки", - думає він.
***
Нора сидить у парку, ранковий прохолодний вітер грає її волоссям, лоскоче шкіру. Вона не посміхається, вже рік не посміхається, Нора тужить чомусь, щось в її новому, безтурботному житті не так. Вона одинока. Вона не шкодує, що пішла від чоловіка, проте їй боляче, адже Нора так і не знайшла нікого, хто міг би її зрозуміти. Раптом на її плече сідає маленька пташка, весело щебече, заграє до неї. Жінка кидає їй скибку хліба, в решті-решт, не витримує та посміхається. А далі чує голос.
- Добридень. Птахи - щасливі створіння, чи не так? Вони вільні, для їх крил немає перешкод, приземлені турботи їм не відомі.
Нора оглядається. Чорнявий, високий чоловік з густими бровами й карими очима.
- Так... О, так, я згідна, - здивовано промовляє жінка.
- Вільям.
- Нора, - тихо каже вона, а Вільям підходить, сміливо бере її руку в свою та цілує.
Лето — пора отпусков и самых длинных каникул в году, что делает этот сезон идеальным временем для путешествий. А куда же еще отправиться летом, если не к морю?! Именно такую поездку мы с родителями запланировали на этот год. Мы хотим посетить Анапу, чтобы вдоволь насладиться пляжным отдыхом и посмотреть местные достопримечательности. Особенно я мечтаю побывать в аквапарке «Золотой пляж» и увидеть цирковое представление в дельфинарии.
Вернувшись из поездки на море, я планирую какое-то время провести дома вместе с друзьями, живущими по соседству. Мы непременно будем играть в прятки или догонялки во дворе, кататься на велосипедах и громко слушать любимую музыку из колонок.
Затем мы с родителями, как обычно, отправимся на дачу. Там мы будем бабушке вести хозяйство: перекапывать грядки, поливать овощи в теплицах и собирать урожай. Мне очень нравится заниматься такой спокойной садовой работой, но все же в частном доме летом иногда может стать немного грустно.
Чтобы развлечь себя, в конце июля я обязательно буду с папой ходить на прогулки в лес, ведь именно в это время там поспевают мои любимые ягоды: малина, голубика и черника. А в августе мы уже станем собирать грибы.
Недалеко от бабушкиного дома также есть прекрасное чистое озеро. Воды его обычно довольно холодны, но все же в жаркий день там иногда можно искупаться или взять в аренду лодку, чтобы совершить путешествие на другой берег, где расположена красивая березовая роща.
Объяснение:
Відповідь:
Нора пішла з дому.
Минув рік.
Її чоловік (ім'я забула) прокидається від схлипів. Наймолодшпа дитина знову плаче, тулиться до нього, запитує, де ж мати. Він стискає кулаки і з презирством думає, яка ж Нора легковажна і що в нї, мабуть, вже нова родина. Він втішає доньку і просить її ще трохи почекати.
"Зрозуміє, коли виросте. Вони для неї не більше, ніж ляльки", - думає він.
***
Нора сидить у парку, ранковий прохолодний вітер грає її волоссям, лоскоче шкіру. Вона не посміхається, вже рік не посміхається, Нора тужить чомусь, щось в її новому, безтурботному житті не так. Вона одинока. Вона не шкодує, що пішла від чоловіка, проте їй боляче, адже Нора так і не знайшла нікого, хто міг би її зрозуміти. Раптом на її плече сідає маленька пташка, весело щебече, заграє до неї. Жінка кидає їй скибку хліба, в решті-решт, не витримує та посміхається. А далі чує голос.
- Добридень. Птахи - щасливі створіння, чи не так? Вони вільні, для їх крил немає перешкод, приземлені турботи їм не відомі.
Нора оглядається. Чорнявий, високий чоловік з густими бровами й карими очима.
- Так... О, так, я згідна, - здивовано промовляє жінка.
- Вільям.
- Нора, - тихо каже вона, а Вільям підходить, сміливо бере її руку в свою та цілує.
Пояснення:
Більш схоже на епілог, але, думаю, добре буде))