Люди клас руская литература 1) Какие события являются кульминацией комедии ?

2)Какие события являются развязкой?

3 Что такое речевая характеристика героя ? Приведите 1-2 примера речевых характеристик отрицательных героев комедии.

4 Какие приемы создания комического используются в комедии(назовите не менее двух ,подтвердите примерами.

5.Чему учит комедия Д.И.Фонвизина?

Свіфт відомий за своїм творам «Подорож Гуллівера», був деканом (настоятелем) собору Святого Патріка в Дубліні. Джонатан Свіфт народився 30 листопада 1667 в Дубліні, Ірландія в небагатій протестантській родині. Його батько був суддівським чиновником, він помер, коли син ще не народився,  і сім’я жила в бідності. Тому вихованням хлопчика займався дядько Годвін, з матір’ю Джонатан майже не зустрічався. Після школи він вступив у Трініті-коледж Дублінського університету (1682), який закінчив у 1686 році. В результаті навчання Свіфт отримав ступінь бакалавра з гуманітарних наук. Але в Ірландії почалися заворушення, а король Ірландії, Англії і Шотландії незабаром був повалений. Громадянська революція в 1688 році і вона спонукала Свіфта перебратися до Англії і там почати все заново. В Англії він служив секретарем у сина знайомого матері заможного відставного дипломата Вільяма Темпла. У 1690 році він повернувся до Ірландії, хоча пізніше неодноразово відвідував Темпла. Свіфт починає писати вірші. У 1692 році Свіфт отримав звання магістра в Оксфорді, а в 1694 році прийняв духовний сан англіканської церкви. Він був призначений священиком в ірландський селище Кілрут. Однак незабаром Свіфт, втомившись від служби, повернувся на службу до Темпл. Саме працюючи у Темпла Свіфт познайомився з дочкою служниці по імені Естер Джонсон, їй було всього 8 років. Коли вони вперше зустрілися, вона була на 15 років молодше Свіфта, але незважаючи на різницю у віці, вони стали коханими до кінця своїх днів. Будучи дитиною, він був для неї наставником і вчителем, і дав їй прізвисько «Стелла». По досягненні Естер повноліття, вони підтримували досить близькі, але неоднозначні відносини, які тривали аж до смерті Джонсон. Був слух, що вони повінчалися в 1716 році. У 1699 році помирає Темпл. Свіфт закінчує редагування і публікацію його мемуарів — тут не обійшлося без суперечок з деякими членами сім’ї Темпла — а потім неохоче приймає посаду секретаря і капелана графа Берклі. Але після довгого шляху в маєтку графа Берклі, Свіфту повідомили, що всі позиції на його посаду вже зайняті. Збентежений, але винахідливий, він зробив наголос на свою кваліфікацію священнослужителя і знайшов роботу в маленькій громаді, що знаходиться за 20 миль від Дубліна. Наступні 10 років він займається садівництвом, проповідує та доглядає за будинком, наданим йому церквою. Також він знову починає писати. Його перший політичний памфлет називався «Міркування про суперечках і розбіжності між Афінами і Римом». У 1704 році Свіфт анонімно публікує твір «Казка бочки» і памфлет «Битва книг». «Бочку», яка стала досить популярна в громадських масах, жорстоко засуджували в церкві Англії. Нібито, він піддав критиці релігію, але насправді Свіфт всього-лише пародіював гордість. Тим не менш, його твори здобули йому репутацію в Лондоні, і коли в 1710 році торі прийшли до влади, вони попросили Свіфта стати редактором їх консервативного тижневика (англ. «The Examiner»). Через деякий час він повністю поринув у політичне середовище і почав писати одні з найбільш різких і відомих політичних памфлетом, включаючи такі як «Поведінка союзників» і «Атака на вігів». Присвячений в ближнє коло уряду торі, Свіфт викладає свої особисті думки і почуття в безлічі листів до своєї коханої Стеллі. Пізніше ці листи склали його книгу «Щоденник для Стелли». Коли він побачив, що торі скоро будуть повалені з влади, Свіфт повернувся до Ірландії. У 1713 році він був призначений деканом собору Святого Патріка. Під час служіння в соборі Святого Патрика, Свіфт починає працювати над своїм, згодом, найзнаменитішим твором. У 1726 році виходять перші два томи «Мандрів Гуллівера»; інші два були опубліковані в наступному році. Книга стала популярна і часто перевидавалася. У 1728 році померла Стелла (Естер Джонсон). Фізичний і душевний стан Свіфта погіршуються. Популярність його продовжує зростати: в 1729 році Свіфту присвоюється звання почесного громадянина Дубліна, виходять його зібрання творів: перше в 1727 році, друге — в 1735 році. У 1742 році після інсульту Свіфт втратив мову і (частково) розумові здібності, після чого був визнаний недієздатним. А 19 жовтня 1745 Джонатан Свіфт вмирає. Він був похований поруч з Естер Джонсон в центральній нефі собору Святого Патріка в Дубліні. Автор: Гнатюк У рубриці: Мистецтво

ответ: 1. Гектор — центральный персонаж поэмы Гомера «Илиада». Сын царя Трои Приама, отца пятидесяти сыновей и пятидесяти дочерей. Муж Андромахи, дочери Гетиона, царя Фив, убитого Ахиллесам. В «Илиаде» Г. сопутствуют эпитеты «великий», «блистательный», «броне-блещущий», «шлемоблещущий». Он — главный защитник Трои, осажденной ахейцами, руководимыми Менелаем и Агамемнонам.

Нож смертоносный, щит велелепный, шлем четверобляшный.

2. В поэме используются такие глаголы как: идет, рвется, мечется, прорывается, убивает.

3. Ахилл не исполнил умирающего, т.к. выполнял долг.

4т в отличие от Ахилла, Гектор - обычный человек. Тело Ахилла не может поразить рука смертного. В единоборстве сталкиваются неравные силы, демон и человек. Характер Гектора поражает своей глубокой принципиальностью, для него самым важным является сражаться за родину и за свой народ. При всей своей религиозности, которую Гомер подчеркивает у него не раз, он предпочитает военные подвиги. Он не боится признавать своих военных ошибок и покрывает их своим героизмом.

5. О том, что Фетида, желая сделать Ахилла неуязвимым и дать ему бессмертие, по ночам закаляла его в огне, а днём натирала амброзией.

По другой версии, Фетида окунала сына в воды подземной реки Стикс, держа его за пятку, которая осталась уязвимой (отсюда выражение "ахиллесова пята"). Фетида была оскорблена вмешательством Пелея и покинула мужа, вернувшись в море.