МАЛЬЧИКИ: 1. Какое задание царевич не выполнил? А) сшить сапоги Б) построить дворец В) испечь пирог Г) сыграть на гуслях
2. Как царевич узнал дочь кощея среди других ее сестриц?
А) по родинке Б) по цвету сарафана
В) у нее расплелась коса Г) по щеке у нее ползла мушка
3. Сколько всего дочерей у Кощея?
А) три Б) десять В) тридцать Г) сто
4. За что Кощей схватил царя Берендея?
А) за руку Б) за бороду В) за нос Г) за рукав кафтана
5. Что дала царица царевичу в дорогу его путешествия?
А) икону Б) волшебное зеркало В) крест с мощами Г) меч острый
6. Что обещал отдать Берендей Кощею?
А) самое дорогое Б) то, чего царь не знает В) то, что не нужно Г) младшего сына
7. Как зовут царевича – сына Берендея?
А) Иван Б) Елисей В) Евсей Г) Илья
8. Как зовут дочь Кощея, которая царевичу исполнять Кощеевы задания?
А) Елена Б) Василиса В) Варвара Г) Марья
9. Сколько заданий дал Кощей царевичу?
А) одно Б) три В) пять Г) десять
10. Во что превратилась дочь Кощея, когда узнала, что царевич забыл ее?
А) в голубой цветочек Б) в белую голубку
В) в жар-птицу птицу Г) в золотую рыбку
11. В виде кого царевичу впервые встретились дочери Кощея?
А) в виде кукушек Б) в виде лебедушек В) в виде голубок Г) в виде уточек
12. Чем царевич задобрил Кощея, придя к нему в подземелье?
А) ходил на руках Б) прыгал на одной ноге
В)
ползал на коленях Г) жонглировал мечами
13. Что произошло в финале произведения?
А) Кощей забирает свою дочь, та уходит, чтобы Кощей не разрушил город Берендея.
Б) дочь Кощея сама ушла от царевича, т.к. понимает, что не может быть его женой.
В) свадьбой царевича и дочь Кощея
Г) умираете Берендей.
14. Как дочь Кощее пробралась в город, где остался царевич?
А) переоделась крестьянкой, Б) прилетела птицей-орлицей
В) обернулась мышкой-норушкой Г) в виде богатой купчихи
15. Кто/что напомнил царевичу о дочери Кощея, когда он забыл ее?
А) голубка, вылетевшая из свадебного пирога, приготовленного дочерью Кощея
Б) маленький мальчик – сын правителя во время своего пения
В) петух закукарекал у окна царевича ночью, крича имя девушки
Г) некий странник увидел тоску-печаль в глазах царевича и напомнил ему о девушке
16.Почему царевич, зайдя в некий город, забыл возлюбленную?
А) там его поцеловала царевна этого гора и околдовала
Б) там он поцеловал маленького милого мальчика – сына местного правителя
В) там он съел плод с волшебного запретного дерева
В) выпил воды из городского колодца, в котором «забвенная вода»
І невдовзі Наталочка разом із батьками вирушає на пошуки старовинної козацької шаблі, щоб її врятувати від знищення чи продажу за кордон. Їм протистоять підступні темні сили, чорти приймають людські подоби, заважають сміливцям, бо здавна ворогують із козаками, які їх не бояться. Наталочці навіть вдається побувати на відьмацькому святі, де все несправжнє, а солодке обертається на гниле, та доводиться ризикнути собою і своїм майбутнім.
Хоча дещо дивуєшся, коли торт на святі нечистих сил порівнюється героїнею з пам’ятником Леніну на Бессарабці, а чорти називають царицю Катерину своєю «великою приятелькою», бо нищила ненависних їм козаків, – без цього можна було цілком обійтися у дитячій книзі.
Та повернемось на початок. Дізналися герої про таку важливу для країни шаблю від «патріотично налаштованого» привида.
Ось який він, той козак:
«У пановій Богдановій квартирі на Русанівці уподобав собі з’являтися один привид, дуже патріотично настроєний. Зазвичай то траплялося в дні національних свят чи після мітингів, бо привид любив обмінятися враженнями з паном Богданом» (С.11) – така собі звична розмова інтелігентів на кухні про національне та сучасне.
Мотив патріотизму проходить через усю книгу червоною ниткою. Але саме із патріотизмом у цьому творі не все так просто, як може здаватися на перший погляд. Де та межа, коли справжній патріотизм обертається на шароварний, а бажання казкових пригод стає національним служінням?
Чіткої відповіді авторка не дає, але для уважного читача інформації цілком достатньо.
Окрім вже згаданого привида, окремої уваги варті батьки Наталочки. Вони, на жаль, патріоти шароварні і нічого б не досягли, якби не їхня донька. Обоє дуже цінують безпеку, комфорт і зовнішні прояви національного. Наведу кілька красномовних цитат:
«Мама виклала пишну зачіску, бо як-не-як її побачить незнайомий чоловік, дарма що привид. А тато вдягнув вишиванку, мабуть, для того, щоб привид не подумав, буцімто Руснаки не патріоти» (С.14).
Коли Наталочка із батьками приїздить у Берестечко на Козацькі Могили, ось що вони бачать:
«Перед входом до заповідника тягнулися довжелезні ряди легковиків і туристських автобусів, що з’їхалися зі всієї України. Машку теж прилаштували в одному з рядів. Всюди снували люди в вишиванках, продавалися жовто-блакитні прапорці, значки, морозиво, патріотична література, шапки-мазепинки; гурти чоловіків сперечалися про політику; пеклися свіжі ковбаски, кипіли в олії пампушки, димували шашлики, а огрядна куховарка при скуштувати польської юшки з в’юнами й часником. Наталочці покотилася синка, але батьки квапилися на оточений муром пагорб, з якого линув церковний спів. Богослужіння ще не скінчилося. Безліч людей стояли на майдані, бо правилося тут же, надворі. Тато з мамою, запаливши свічки, й собі стали за людьми, поважні й урочисті, як то личило статечному подружжю» (С.59-60).