Китайська література — одна з найдавніших літератур світу, її історія налічує три тисячі років. Класична китайська поезія досі є неперевершеним зразком мистецтва, предметом вивчення і захоплення наших сучасників. Основа авторської китайської поезії була закладена ще Конфуцієм: він стверджував, що вірш повинен ототожнюватися з тим, що людина бачить, думає і відчуває. Автор, створюючи вірш, повинен бути безкомпромісно щирим. Тому китайська поезія не знала вимислу у європейському значенні цього слова, вона була абсолютно правдивою у зображенні подій, думок та почуттів поета: «Китайська поезія—- це документ». Для китайського поета дійсність була багатшою за будь-який вимисел.
У своїх віршах китайські поети намагалися досягти досконалості через гармонійність форми та стриманість виражальних засобів. Довершеність вірша визначалася його відповідністю жорстким поетичним нормам та законам. За відповідність віршів визначеним нормам поетам часто присвоювали встановлені розряди. Оцінювання було суворим, і якщо поет претендував на перший розряд, він повинен був показати блискуче володіння технікою складання віршів, бездоганний смак, благородну стриманість у висловах, щирість думок та почуттів.
Вірші пронизували весь побут Китаю. Для вступу на державну службу складали іспити, серед яких був іспит зі складання віршів. Віршами писали послання друзям, відгукувалися на важливі події громадського і особистого життя, віршами ж писали епітафії. Уміння писати вірші особливо цінувалося тому, що кожен китаєць був тонким знавцем поезії. Хороший вірш, написаний бездоганним каліграфом, ставав реліквією. А якщо його особисто писав відомий поет — ця реліквія ставала безцінною.
Автор показывает Левшу очень талантливым человеком, искуснейшим мастером. Его судьба очень трагична, но не потому что в нем какая-то причина этого, а потому что в России того времени, когда жил Левша, никто не ценил мастерства и таланта русского человека. В лице Левши автор показывает и характер простого русского человека и его судьбу, и отношение к нему. Левша беден, как бедны сотни тысяч таких же как он, одет в рваную одежду, он талантливее многих богачей, но это не приносит ему ни денег ни особой славы. Показана и любовь Левши к России, он готов на любые жертвы ради своей любимой Родины. В то же время показаны и недостатки Левши, автор не делает из него идеального человека - он может и выпить больше или чаще, чем надо бы, но это тоже особенность русского человека, к сожалению.
Китайська література — одна з найдавніших літератур світу, її історія налічує три тисячі років. Класична китайська поезія досі є неперевершеним зразком мистецтва, предметом вивчення і захоплення наших сучасників. Основа авторської китайської поезії була закладена ще Конфуцієм: він стверджував, що вірш повинен ототожнюватися з тим, що людина бачить, думає і відчуває. Автор, створюючи вірш, повинен бути безкомпромісно щирим. Тому китайська поезія не знала вимислу у європейському значенні цього слова, вона була абсолютно правдивою у зображенні подій, думок та почуттів поета: «Китайська поезія—- це документ». Для китайського поета дійсність була багатшою за будь-який вимисел.
У своїх віршах китайські поети намагалися досягти досконалості через гармонійність форми та стриманість виражальних засобів. Довершеність вірша визначалася його відповідністю жорстким поетичним нормам та законам. За відповідність віршів визначеним нормам поетам часто присвоювали встановлені розряди. Оцінювання було суворим, і якщо поет претендував на перший розряд, він повинен був показати блискуче володіння технікою складання віршів, бездоганний смак, благородну стриманість у висловах, щирість думок та почуттів.
Вірші пронизували весь побут Китаю. Для вступу на державну службу складали іспити, серед яких був іспит зі складання віршів. Віршами писали послання друзям, відгукувалися на важливі події громадського і особистого життя, віршами ж писали епітафії. Уміння писати вірші особливо цінувалося тому, що кожен китаєць був тонким знавцем поезії. Хороший вірш, написаний бездоганним каліграфом, ставав реліквією. А якщо його особисто писав відомий поет — ця реліквія ставала безцінною.
Автор показывает Левшу очень талантливым человеком, искуснейшим мастером. Его судьба очень трагична, но не потому что в нем какая-то причина этого, а потому что в России того времени, когда жил Левша, никто не ценил мастерства и таланта русского человека. В лице Левши автор показывает и характер простого русского человека и его судьбу, и отношение к нему. Левша беден, как бедны сотни тысяч таких же как он, одет в рваную одежду, он талантливее многих богачей, но это не приносит ему ни денег ни особой славы. Показана и любовь Левши к России, он готов на любые жертвы ради своей любимой Родины. В то же время показаны и недостатки Левши, автор не делает из него идеального человека - он может и выпить больше или чаще, чем надо бы, но это тоже особенность русского человека, к сожалению.
Объяснение:
Вороде то