Імператори Ліліпутії та Блефуску з радістю позбулися Гуллівера, бо він
А багато їв, чим розкрадав казну
Б становив загрозу своєю силою
В мав погляди, які суперечили імперській політиці обох держав
Г був нікчемою
2. Коли король Бробдінгнегу слухає розповіді Гулівера про життя в Англії, він
А висловлює захоплення порядками в Англії
Б сміється над порядками в Англії
В обурюється порядками в Англії
Г байдужий до чужих звичаїв
3. Провідною темою Оди «До радості» вважають
А помсту за марно прожиті роки
Б прагнення людства до щастя, братерства, єднання
В зображення утисків та знущань загарбників
Г любов до тварин та рослин
4. Природа у творах митців романтиків постає
А мальовничою, сповненою краси
Б одухотвореною, наділеною людськими почуттями
В байдужою до переживань ліричного героя
Г фоном, на тлі якого розгортаються події
5. Яку з названих поетичних збірок написав Г.Гейне?
А „Нове життя” В „Квіти зла”
Б „Книга пісень” Г „Листя трави”
6. Де Байрон запозичив сюжет поеми «Мазепа»?
А у Вольтера Б у Гете В у Міцкевича Г у Гейне
Завдання 7 – 8 передбачають коротку відповідь на запитання з літературознавства – «так» чи «ні» (кожна правильна відповідь – 0, тники вважали, що з усiх обдарувань людини найголовнiше – це розум
А так Б ні
8. Фрідріх Шиллер вважається засновником жанру оди?
А так Б ні
12. Напишіть твір – мініатюру або есе на одну із запропонованих тем (10 - 12 речень)
Максимальна кількість балів – 3.
Не забувайте вказати обрану вами тему
1. Як ви вважаєте, чому слова «ліліпути » та «Гуллівер» стали крилатими? Кого так називають?
2. Що є радістю для ліричного героя оди «До радості»?
3. Які з давніх законів Ліліпутії ви б запровадили в Україні?
4. Спробуйте взяти інтерв’ю у головного героя поеми Д.Н.Г.Байрона «Мазепа»?
2. к сожалению не могу ответить(
Это случилось не так давно летом. Я выходил из дома и вдруг услышал громкий лай сразу нескольких собак и увидел у соседнего подъезда стаю бродячих псов. Они окружили кота и громко лаяли, собираясь напасть.
Я застыл, не зная, что делать. До стаи я добежать не успевал, позвать на тоже, и в руках у меня ничего не было. И тут я услышал громкий крик: "Фу! Фу! Прочь отсюда!". Из подъезда выскочил мой друг и бросился на эту стаю, размахивая сумкой. Собаки поджали хвосты и разбежались, хотя их было много, а мой друг Дима - маленького роста и совсем не богатырского сложения. Он в шутку сам себя иногда хиляком называет. Я восхитился силой духа моего друга. Он не просто не испугался собачьей стаи - он даже не задумался над тем, что мог пострадать и сразу кинулся на коту. Он был совершенно уверен в том, что собаки разбегутся. Наверное, поэтому так и случилось.
Этот случай запомнился мне навсегда. Я понял, что иногда сила духа важнее, чем просто сила.