пушкин ярко и красиво описывает давно прошедшие времена сказок с позиции современности. именно отсюда появляется такая чарующая ирония и небольшая насмешка над персонажами. вот так вот, например, та же прекрасная сказочная героиня людмила предстаёт перед нами современной и безумно милой красавицей, а могущественнейший черномор – обыкновенным, хилым старичком. такая

яркая эмоциональная окраска делает эту поему неповторимой.
вторая песнь начинается интересно. пушкин говорит о том, что, конечно, соперники на поле боя вполне могут враждовать. однако, когда это происходит на парнасе, это будет смотреться глупо и они только насмешат «честной народ». напротив соперникам нужно жить в любви и мире, не стоит сердиться на злосчастный выбор судьбы. тут же пушкин, описывая черномора, выставляет его, так сказать, на забаву читателям, автор рисует этого богатыря чахлым старичком, который запутался в своей длинной бороде.
пушкин постоянно обращается к читателю, он делает это для того, чтобы поддержать эту тонкую связь между читателем и автором. и ему это вполне удаётся. если начнёте читать эту поему, то вам будет сложно оторваться от неё, не дочитав до конца.
пушкин при написании этого замечательно произведение применял интересный ход, он давал течь событиям, происходящим с героями своим чередом, как будто по воле рока. однако при этом он не давал им полной самостоятельности. читая эпилог, который, кстати, был написан значительно позже, чем само произведение, вы можете заметить, как повзрослел за те года и, как повзрослело его творчество. там он обращается к читателям более серьёзно
ми живемо в епоху бурхливого розвитку цивілізації. небаченими досі швидкими темпами йде зростання великих та малих міст, розширюється промислове будівництво, збільшується кількість населення, зростає експлуатація всіх природних ресурсів. у зв'язку з цим охорона навколишнього середовища стала для людства однією з найважливіших, злободенних проблем.
прозоре чисте повітря, блакитні ріки, озера, джерела, величні ліси, квітучі гаї, захищені від водної та вітрової ерозії поля — все це величезне багатство може зникнути, якщо людство не схаменеться. багатогранно використовуючи природні ресурси для потреб суспільства, нам треба діяти так, щоб не завдати шкоди, а навпаки, всебічно поліпшувати та примножувати можливості природи. ми повинні жити не лише сьогоднішніми потребами, а й дбати про стан природи завтрашнього та майбутніх днів.
люби природу не як символ
душі своєї,
люби природу не для себе,
люби для неї.
(м. рильський)
здавна люди ставилися до природи з повагою (первісні люди навіть обожнювали її, наділяючи неживі предмети, наприклад, камінь, душею). а як щедро оспівана вона у народних піснях.
місяць на небі, зіроньки сяють,
тихо по морю човен пливе.
в човні дівчина пісню співає,
а козак чує, серденько мре.
люди часто забувають або, швидше, не помічають того, наскільки щедра наша земля: рослини та дерева нам змогу дихати чистим повітрям, поля годують нас хлібом та овочами, водоймища — рибою, на луках пасуться тварини, що молоко, м'ясо, вовну. але чутно вже перші дзвіночки, які можуть перетворитися на могутні набатні дзвони: з дніпра виловлюють риб-мутантів, з'являються овочі ненормальних розмірів. не кажучи вже про те, що кожного року десятки, якщо не сотні видів рослин та тварин потрапляють до червоної книги, тобто їм загрожує небезпека повного зникнення. а скільки їх вже

дивіться також

60 грн

2999 грн

129 грн

от 385 грн
необхідно пам'ятати про те, що людина — лише один із видів живих істот на землі, і якась маленька комашка має не менше право на життя, ніж людина, а може, й більше, тому що жодна тварина не завдає шкоди навколишньому середовищу так, як це робить людина.
чого хвилюються народи
і люди замишляють зло?
хто їм сказав: "вінець природи"?
хіба для них її чоло?
(л. костенко)
і, здається, земля надсилала людству вже багато застережень: хіросима та нагасакі, чорнобильська зараз відбувається руйнування озонового шару, людству (і всій землі) загрожує потепління, і все це неминуче відіб'ється на кожному з нас. ми не можемо не помічати, що з кожним роком збільшується кількість людей, які на смертельні хвороби, такі, як рак та снід, та помирають від них, а лікарі та вчені досі не виявили причин виникнення цих хвороб і способів їх лікування. то невже і це не може припинити нашого ставлення до природи? !
кожен із нас повинен чітко усвідомити, що ми не можемо просто заплющити очі на проблеми екології, які загрожують нашому життю та життю майбутніх поколінь. свій посильний внесок може зробити кожен: хоча б не засмічувати землю, по якій ходимо, посадити принаймні одне деревце, збудувати шпаківню навесні. звичайно, це небагато, але, можливо, якщо кожна людина почне шанобливо ставитися до навколишнього середовища, це добре відіб'ється на ньому.
давайте зробимо все, щоб наші діти та онуки дихали пахощами квітів, чули спів птахів у лісах, ходили по м'якій травичці, милувалися сходом сонця. давайте залишимо їм у спадок чисту та прекрасну землю!
пушкин ярко и красиво описывает давно прошедшие времена сказок с позиции современности. именно отсюда появляется такая чарующая ирония и небольшая насмешка над персонажами. вот так вот, например, та же прекрасная сказочная героиня людмила предстаёт перед нами современной и безумно милой красавицей, а могущественнейший черномор – обыкновенным, хилым старичком. такая

яркая эмоциональная окраска делает эту поему неповторимой.
вторая песнь начинается интересно. пушкин говорит о том, что, конечно, соперники на поле боя вполне могут враждовать. однако, когда это происходит на парнасе, это будет смотреться глупо и они только насмешат «честной народ». напротив соперникам нужно жить в любви и мире, не стоит сердиться на злосчастный выбор судьбы. тут же пушкин, описывая черномора, выставляет его, так сказать, на забаву читателям, автор рисует этого богатыря чахлым старичком, который запутался в своей длинной бороде.
пушкин постоянно обращается к читателю, он делает это для того, чтобы поддержать эту тонкую связь между читателем и автором. и ему это вполне удаётся. если начнёте читать эту поему, то вам будет сложно оторваться от неё, не дочитав до конца.
пушкин при написании этого замечательно произведение применял интересный ход, он давал течь событиям, происходящим с героями своим чередом, как будто по воле рока. однако при этом он не давал им полной самостоятельности. читая эпилог, который, кстати, был написан значительно позже, чем само произведение, вы можете заметить, как повзрослел за те года и, как повзрослело его творчество. там он обращается к читателям более серьёзно
ми живемо в епоху бурхливого розвитку цивілізації. небаченими досі швидкими темпами йде зростання великих та малих міст, розширюється промислове будівництво, збільшується кількість населення, зростає експлуатація всіх природних ресурсів. у зв'язку з цим охорона навколишнього середовища стала для людства однією з найважливіших, злободенних проблем.
прозоре чисте повітря, блакитні ріки, озера, джерела, величні ліси, квітучі гаї, захищені від водної та вітрової ерозії поля — все це величезне багатство може зникнути, якщо людство не схаменеться. багатогранно використовуючи природні ресурси для потреб суспільства, нам треба діяти так, щоб не завдати шкоди, а навпаки, всебічно поліпшувати та примножувати можливості природи. ми повинні жити не лише сьогоднішніми потребами, а й дбати про стан природи завтрашнього та майбутніх днів.
люби природу не як символ
душі своєї,
люби природу не для себе,
люби для неї.
(м. рильський)
здавна люди ставилися до природи з повагою (первісні люди навіть обожнювали її, наділяючи неживі предмети, наприклад, камінь, душею). а як щедро оспівана вона у народних піснях.
місяць на небі, зіроньки сяють,
тихо по морю човен пливе.
в човні дівчина пісню співає,
а козак чує, серденько мре.
люди часто забувають або, швидше, не помічають того, наскільки щедра наша земля: рослини та дерева нам змогу дихати чистим повітрям, поля годують нас хлібом та овочами, водоймища — рибою, на луках пасуться тварини, що молоко, м'ясо, вовну. але чутно вже перші дзвіночки, які можуть перетворитися на могутні набатні дзвони: з дніпра виловлюють риб-мутантів, з'являються овочі ненормальних розмірів. не кажучи вже про те, що кожного року десятки, якщо не сотні видів рослин та тварин потрапляють до червоної книги, тобто їм загрожує небезпека повного зникнення. а скільки їх вже

дивіться також

60 грн

2999 грн

129 грн

от 385 грн
необхідно пам'ятати про те, що людина — лише один із видів живих істот на землі, і якась маленька комашка має не менше право на життя, ніж людина, а може, й більше, тому що жодна тварина не завдає шкоди навколишньому середовищу так, як це робить людина.
чого хвилюються народи
і люди замишляють зло?
хто їм сказав: "вінець природи"?
хіба для них її чоло?
(л. костенко)
і, здається, земля надсилала людству вже багато застережень: хіросима та нагасакі, чорнобильська зараз відбувається руйнування озонового шару, людству (і всій землі) загрожує потепління, і все це неминуче відіб'ється на кожному з нас. ми не можемо не помічати, що з кожним роком збільшується кількість людей, які на смертельні хвороби, такі, як рак та снід, та помирають від них, а лікарі та вчені досі не виявили причин виникнення цих хвороб і способів їх лікування. то невже і це не може припинити нашого ставлення до природи? !
кожен із нас повинен чітко усвідомити, що ми не можемо просто заплющити очі на проблеми екології, які загрожують нашому життю та життю майбутніх поколінь. свій посильний внесок може зробити кожен: хоча б не засмічувати землю, по якій ходимо, посадити принаймні одне деревце, збудувати шпаківню навесні. звичайно, це небагато, але, можливо, якщо кожна людина почне шанобливо ставитися до навколишнього середовища, це добре відіб'ється на ньому.
давайте зробимо все, щоб наші діти та онуки дихали пахощами квітів, чули спів птахів у лісах, ходили по м'якій травичці, милувалися сходом сонця. давайте залишимо їм у спадок чисту та прекрасну землю!