Никитин по праву заслужил звание одного из самых замечательных мастеров русского пейзажа. В стихотворении «Зимняя ночь в деревне», датированном декабрем 1853 года, он с удивительной теплотой и проникновенностью описывает картины родной земли. Произведение отличается ясностью выражения мыслей, простотой, доступностью, реалистичностью. Это связано с творческой позицией поэта. Он был уверен, что вся прелесть состоит в простоте и правде. Пейзажная лирика Никитина мало похожа на стихотворения, созданные представителями «чистого искусства» (Тютчев, Фет, Анненского). У Ивана Саввича природа тесно связана с человеком, его отдыхом или трудом, что видно и по «Зимней ночи в деревне».Произведение можно условно разделить на три части. Сначала поэт представляет читателю картину ночного села — сияет месяц, блестит снег, вокруг стоит тишина, даже собачьего лая не слыхать. Далее с общего плана Никитин переходит на частный. Меняется место действия. Внимание автора акцентируется на избушке, где лежит больная бабушка. Не идет к ней сон. Мысли старушки заняты грядущей судьбой сирот, находящихся на ее попечении. Она боится, что сироты могут свернуть на кривую дорожку, связаться с плохими людьми. Третья часть стихотворения — вновь небольшая пейзажная зарисовка, что своеобразно закольцовывает композицию. Сельское сонное спокойствие нарушает сперва полночный крик петуха, затем — проезд на тройке «лихого песенника». В финале произведения все встает на свои места — деревню вновь окутывает тишина.Важную роль в стихотворении играют религиозные мотивы. В представлении Никитина Русь традиционная, Русь народная — это обязательно Русь православная. В «Зимней ночи в деревне» поэт упоминает храм, крест которого под облаками похож на свечу. Крестьянский люд отходит ко сну только после молитвы. Обращается к Господу и старушка. Она просит у Бога дать детям разум-силу, быть им оплотом. Естественно, в избушке у бабушки есть красный угол. На него также обращает внимание читателей Никитин, рассказывая о лампаде, чей огонь освещает «лик святых икон».«Зимняя ночь в деревне» — произведение этапное в творчестве поэта. Именно в нем закладывается важная для лирики Ивана Саввича традиция: писать стихотворные новеллы, включающие в себя и описания народного быта, и сюжет. Часто Никитина называют преемником Кольцова, воспевавшего жизнь и труд простых крестьян.
П.А.Чехов народився 17 січня 1860 р. в м. Таганрозі. Його батьку належала невеличка крамничка. Торгували в ній з 5 год. ранку до 11 вечора. Павлу Ігоровичу повинні були допомагати сини. Батько був дуже обдарованим чоловіком: любив співати, грав на скрипці, малював. Але любов і ласку в сім'ї діти бачили лиш зі сторони матері, доброї, лагідної жінки. А.П. Чехов говорив: "Талант у нас зі сторони батька, а душа зі сторони матері". батько надав своїм синам освіту: вчились в гімназії, займалися музикою, вивчали іноземні мови. Чехову було тринадцять років коли він перший раз потрапив у театр. З того часу почалося захоплення майбутнього письменника сценою.
1876 р. батько Чехова розорився і переїхав в Москву так само як і брати які там вчилися. Антон без усяких умов залишився в Таганрозі закінчувати гімназію. Всі ці роки йому доводилося тяжко працювати. Він повинен був не тільки утримувати себе та платити за навчання, але й допомагати сім'ї, яка жила в страшній бідності Москві. Антон Павлович Чехов після закінчення гімназії переїхав у Москву. Став студентом-медиком, а невдовзі і співробітником гумористичних журналів.
В 19 років він уже утримував сім'ю. початок літературної діяльності Чехова відноситься до 80-х рр. Це були важкі часи. Розповіді молодого почали з'являтися у журналах "Осколки", "Стрекоза". Після закінчення медичного факультету Московського університету в 1884 р. Чехов разом із сім'єю переїхали на літо в м. Воскресенськ недалеко від Москви. Після закінчення університету він практикував у містечку недалеко від Воскресенська, а потім завідував лікарнею у Звенигороді.
Тематична-атестаційна робота
з світової літератури на тему:
"Антон Павлович Чехов"
Антон Павлович Чехов.
П.А.Чехов народився 17 січня 1860 р. в м. Таганрозі. Його батьку належала невеличка крамничка. Торгували в ній з 5 год. ранку до 11 вечора. Павлу Ігоровичу повинні були допомагати сини. Батько був дуже обдарованим чоловіком: любив співати, грав на скрипці, малював. Але любов і ласку в сім'ї діти бачили лиш зі сторони матері, доброї, лагідної жінки. А.П. Чехов говорив: "Талант у нас зі сторони батька, а душа зі сторони матері". батько надав своїм синам освіту: вчились в гімназії, займалися музикою, вивчали іноземні мови. Чехову було тринадцять років коли він перший раз потрапив у театр. З того часу почалося захоплення майбутнього письменника сценою.
1876 р. батько Чехова розорився і переїхав в Москву так само як і брати які там вчилися. Антон без усяких умов залишився в Таганрозі закінчувати гімназію. Всі ці роки йому доводилося тяжко працювати. Він повинен був не тільки утримувати себе та платити за навчання, але й допомагати сім'ї, яка жила в страшній бідності Москві. Антон Павлович Чехов після закінчення гімназії переїхав у Москву. Став студентом-медиком, а невдовзі і співробітником гумористичних журналів.
В 19 років він уже утримував сім'ю. початок літературної діяльності Чехова відноситься до 80-х рр. Це були важкі часи. Розповіді молодого почали з'являтися у журналах "Осколки", "Стрекоза". Після закінчення медичного факультету Московського університету в 1884 р. Чехов разом із сім'єю переїхали на літо в м. Воскресенськ недалеко від Москви. Після закінчення університету він практикував у містечку недалеко від Воскресенська, а потім завідував лікарнею у Звенигороді.
Объяснение:
надеюсь