Телевизионный канал "Санкт-Петербург" к 22 июня подготовил материал о Юрии Инге, участнике Таллинского прорыва, – корреспондент Дарья Богдашкина, сотрудник редакции художественного вещания, подготовила проект и осуществила съёмку – снимали в Кронштадте, под дождём, в типично ленинградских условиях. Конечно, было первоначальное намерение снимать в библиотечном музее Инге, но там сейчас ремонт. Съёмки на улице Юрия Инге, в Кронштадтском Морском музее при участии Владимира Шатрова, на площади перед Морским собором у Стены Славы. Сюжет будет показан включением утром 22 июня по каналу "СПб" в рамках программы "Хорошее утро" в течение передачи с 8:00 до 10:00.
22 июня Инге был в Таллине, он утверждал у Вишневского написанную им историю минного заградителя "Марти". В этот день он был списан с "Марти" как не имевший воинского звания. После этого по ходатайству Вишневского всем военным корреспондентам присвоил завния интендантов, а Инге в составе редакции газеты "Красный Балтийский флот" интендантом третьего ранга погиб 28 августа. И с ним ещё 70 членов экипажа и пассажиров "Кр.Валдемараса".Но стихи его дошли до Рейхстага в победном мае 1945-го.
Стихотворение-плакат написано ещё ДО войны, это чувствуется по тексту. Это потом стихи Инге приобретут кровавый оттенок.
Білл є другорядним героєм твору. Він з’являється в оповіданні лише двічі: на початку розповіді та пізніше, але лише побічно. Головний герой натикається на обгризені звірами кістки Білла та згадує товариша.
Таким чином, Білл постає перед читачем класичним зрадником. Він не здатний бути справжнім другом, адже кинув пораненого товариша в біді. Моральний рівень цієї людини гранично низький, він байдужий до чужого горя, не здатний до співчуття і співпереживання. Він покинув товариша, навіть не озирнувшись, без найменших докорів сумління. Єдине, що має для Білла сенс — це золото. Всі його дії та вчинки підпорядковані одному — жадобі наживи.
Характеристика головного героя — Людини
Перший старатель, кульгавий і хворий, шкандибає і повзе до моря, борючись за життя, поїдаючи сиру рибу та птахів. Він рикає на диких звірів, намагаючись їх відлякати. Людина ця зовні вже не схожа на людину, але в душі продовжує нею залишатися. Жага до життя, тяга до неї не дають йому померти. Незабаром старатель знаходить людські кістки — це все, що залишилося від Білла, на якого напали вовки. Спочатку змученому герою хочеться зловтішно сміятися. Але в ньому прокидається почуття жалю. Він розмірковує, що Білл, здатний кинути його в біді, обгриз би і його кістки. Але сам він вирішує не чинити так. Золото Білла, що розсипали по землі вовки, він теж не бере з собою.
Таким чином, чоловік з жорсткими рудими вусами є протилежністю першого старателя, Білла. На його долю випало багато як фізичних, так і моральних випробувань. Він пережив страшенні муки голоду, страждання від крижаного холоду Аляски, зіткнувся зі зрадою товариша… Але попри все це залишився Людиною та в битві з суворою долею вийшов переможцем.
«ПЕРВЫЙ ДЕНЬ ВОЙНЫ»
Юрий Алексеевич Инге (1905-1941 г.)
Объяснение:
Телевизионный канал "Санкт-Петербург" к 22 июня подготовил материал о Юрии Инге, участнике Таллинского прорыва, – корреспондент Дарья Богдашкина, сотрудник редакции художественного вещания, подготовила проект и осуществила съёмку – снимали в Кронштадте, под дождём, в типично ленинградских условиях. Конечно, было первоначальное намерение снимать в библиотечном музее Инге, но там сейчас ремонт. Съёмки на улице Юрия Инге, в Кронштадтском Морском музее при участии Владимира Шатрова, на площади перед Морским собором у Стены Славы. Сюжет будет показан включением утром 22 июня по каналу "СПб" в рамках программы "Хорошее утро" в течение передачи с 8:00 до 10:00.
22 июня Инге был в Таллине, он утверждал у Вишневского написанную им историю минного заградителя "Марти". В этот день он был списан с "Марти" как не имевший воинского звания. После этого по ходатайству Вишневского всем военным корреспондентам присвоил завния интендантов, а Инге в составе редакции газеты "Красный Балтийский флот" интендантом третьего ранга погиб 28 августа. И с ним ещё 70 членов экипажа и пассажиров "Кр.Валдемараса".Но стихи его дошли до Рейхстага в победном мае 1945-го.
Стихотворение-плакат написано ещё ДО войны, это чувствуется по тексту. Это потом стихи Инге приобретут кровавый оттенок.
Характеристика Білла
Білл є другорядним героєм твору. Він з’являється в оповіданні лише двічі: на початку розповіді та пізніше, але лише побічно. Головний герой натикається на обгризені звірами кістки Білла та згадує товариша.
Таким чином, Білл постає перед читачем класичним зрадником. Він не здатний бути справжнім другом, адже кинув пораненого товариша в біді. Моральний рівень цієї людини гранично низький, він байдужий до чужого горя, не здатний до співчуття і співпереживання. Він покинув товариша, навіть не озирнувшись, без найменших докорів сумління. Єдине, що має для Білла сенс — це золото. Всі його дії та вчинки підпорядковані одному — жадобі наживи.
Характеристика головного героя — Людини
Перший старатель, кульгавий і хворий, шкандибає і повзе до моря, борючись за життя, поїдаючи сиру рибу та птахів. Він рикає на диких звірів, намагаючись їх відлякати. Людина ця зовні вже не схожа на людину, але в душі продовжує нею залишатися. Жага до життя, тяга до неї не дають йому померти. Незабаром старатель знаходить людські кістки — це все, що залишилося від Білла, на якого напали вовки. Спочатку змученому герою хочеться зловтішно сміятися. Але в ньому прокидається почуття жалю. Він розмірковує, що Білл, здатний кинути його в біді, обгриз би і його кістки. Але сам він вирішує не чинити так. Золото Білла, що розсипали по землі вовки, він теж не бере з собою.
Таким чином, чоловік з жорсткими рудими вусами є протилежністю першого старателя, Білла. На його долю випало багато як фізичних, так і моральних випробувань. Він пережив страшенні муки голоду, страждання від крижаного холоду Аляски, зіткнувся зі зрадою товариша… Але попри все це залишився Людиною та в битві з суворою долею вийшов переможцем.
Объяснение: