Напишите отзыв по книге (лебедянь тургенева) по плану, 1.Что ты знаешь об авторе книги 2.о чем этот рассказ
3. тема и основная мысль произведения
4. какие места произвели сильное впечатление
5.почему автор так назвал это произведение
6. чем понравилось из героев и почему
7. кто понравился из героев и почему
8. Есть ли отдельно из этих персонажей похожие на тебя (у меня характер очень веселый,резвый)
9. чему учит
А. Н. Островский в драме «Гроза» раскрывает духовный мир главной героини от воспоминаний о волшебном детстве, беззаботной юности, трудностях замужества до трагического финала. Что послужило причиной броситься в Волгу с обрыва? Случайна ли гибель Катерины или была возможность избежать рокового шага? Поиск ответа на вопрос: «Почему погибла главная героиня?» – размышление о противоречивости и сложности человеческой натуры.
Катерина отличается от обывателей Калинова своим нравом. Наделенная от природы своеобразным характером, она руководствуется в поведении не внешними обстоятельствами, а чувством справедливости, жаждой свободы. Катерина – глубоко искренняя натура, поэтическая.
Истоки становления характера лежат в овеянном поэзией девичестве. Родительский дом для героини – райское место, где царила забота, радость молитвы. Выращивание цветов, занятия рукоделием, посещение храма – вся эта атмосфера воспитала в Катерине впечатлительность, веру в неминуемое наказание за земные грехи в загробном мире. Героиня верит в Бога искренне и глубоко: переживает восторженное наслаждение миром. Воспитанная в духовной среде, Катерина дышит свободой, приемлет демократизм, уважает человеческую личность.
Семейный уклад в родительском доме отразился на твердости в поступках и волевой решительности. Замужество героини – резкая перемена действительности, драматическое мировосприятие. «Темное царство» духовного заточения с суровым религиозным духом – дом Кабановых для Катерины.
Зависимость от свекрови, готовой растоптать человеческое достоинство, оскорбить, героиня почувствовала с первых минут пребывания в семье мужа. Перенося по-христиански унижения, она не встречает поддержки со стороны мужа. По-своему Тихон жалеет жену, любит, но понять внутренний мир Катерины не в силах. Герой оказывается в тисках деспотизма родной матери и не в силах этому обстоятельству противостоять.
Жизнь героини в убогой обстановке под давлением Кабанихи «увяла для героини становится чувство одухотворенной любви к деликатному и скромному Борису, отличавшемуся своей образованностью. Сродни для нее оказался тот факт, что Борис сознательно терпит самодурство дядюшки, подчиняет себя его капризам. Критик Н.А. Добролюбов утверждал, что Катерина полюбила Бориса «больше на безлюдье». Если бы не обстоятельства, тяготившие героиню, она бы трезво оценила недостатки слабохарактерного Бориса.
«Стою над пропастью, и меня кто-то туда толкает, а удержаться мне не за что”, – признается Катерина. Моральная ценность ее представлений не соответствует тому миру, в котором она существует. Трагическая безысходность толкнула Катерину на гибель.
ответ:Невеликий за обсягом вірш Р. Кіплінга "Якщо" увібрав у себе одну з головних ідей його творчості — формування ідеології особистості, панування ідеї вищого морального ґатунку. Такий світогляд, який показує автор у своєму вірші методом анафори, почав формуватися в нього з дитинства. Так, навчаючись у пансіоні, ще хлопчиком він зазнав знущань та принижень з боку вихователів. Таке життя на підсвідомому рівні сформувало його прагнення до справедливості та збереження гідності, спонукало до боротьби за власну свободу та незалежність від життєвих обставин. Ще підлітком під час навчання в чоловічій школі, він навчився протиставляти особистість насильству як організованій системі в певній спільноті.
Працюючи репортером, висвітлюючи вчинки людей в різноманітних екстремальних ситуаціях: війни, епідемії, катастрофи, тяжкі умови праці, Р. Кіплінг викарбував модель поведінки людини. Р. Кіплінг бере за взірець поведінку та вчинки "білих людей", які несуть, на його погляд, просвітницьку й позитивну місію в суспільстві. Ці люди — романтики, віддані неписаному "кодексу честі". Насамперед — це люди дії, які на краю світу в складних умовах будують дороги, мости, лікують, керують, захищають. Взагалі — розбудовують цивілізацію "білих". (За таку позицію йому часто дорікали расизмом.)
У вірші "Якщо" Р. Кіплінг ніби підсумовує свій життєвий досвід, концентрує його у фрази, що як постріл вражають свідомість людини, змушують її приміряти риси ідейної моралі та вчинків на себе, ніби запитуючи: "А чи зміг би я так діяти, як пише Р. Кіплінг у своєму вірші?" На перший погляд, модель, запропонована Р. Кіплінгом, дуже проста і направляє людину до вчинків простих категорій: "добро-зло", "життя — смерть", "дія — пасивність". Проте вражає сила глибокого проникнення у свідомість ідей письменника про місце справжньої людини в суспільстві. Спокійна рішучість у будь-якій ситуації, віра в самого себе, зневага думки натовпу, пронизує читача, немов удар струму. У своїй творчості, як правило, письменник будує моральні принципи поведінки людей, не розділяючи в абсолюті добропорядні вчинки від гріховних або неблагополучних, не розмежовуючи їх різко. Але у вірші "Якщо" він підносить до абсолюту етичну цінність таких рис людей, як мужність, енергійність, стійкість. Р. Кіплінг оспівує у вірші філософію, направлену на дію розбудови. Тільки своїми діями людина стверджує цивілізаційний шлях. Так, втративши всі сили під час досягнення мети, після поразок та невдач, людина знов і знов відновлює свої цілеспрямовані дії у вибраному напрямку. Автор показує, що взірець "справжньої" людини — це концентрація сили духу на грані неможливого. Коли всі сили вичерпані, усе втрачено, за певних умов людина спроможна, "зціпивши зуби", триматися в руслі особистих ідеалів.
Людині належить час, і діяти в часі вона повинна гідно, як володар свого життя, підносячись над своїми пороками та недоліками. Час є однією з найважливіших категорій для людини дії. Тому марнувати його на вчинки, які не відповідають "кодексу честі", людина не повинна.
Объяснение: