У вступі (пролозі) автор розповідає про часи кріпацтва. Він називає життя народу «віковічною боротьбою двох станів, панського і мужичого». Але «вільний дух народу ще тлів під попелом неволі». Письменник створює алегоричний образ тура, який хоч «загнаний, знесилений, але овіяний ще степовим вітром, із невтраченим іще смаком волі... часом хвицав ногами і наставляв роги». Так символічно автор змальовує волелюбність українців, готуючи читачів до сприйняття змісту твору про одвічне бажання волі і справедливості, закінчуючи пролог словами: «А проте, мов талії води під теплим подихом весни, річкою текло вкраїнське селянство туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягли кістками на вічний спочинок».
Поширити вподобати основна проблематика комедії мольєра "міщанин-шляхтич" головна проблема, на якій побудовано сюжет "мішанина-шляхтича", відображає певний історичний етап розвитку буржуазії у франції. новоспечені буржуа, які накопичили чимало грошей, зароблених різними шляхами, почувалися рівними дворянам. саме тому вони намагалися наслідувати дворянським манерам, зовнішньому стилю поведінки, одягу, способу життя. саме про одного з таких буржуа — пана журдена — розповів мольєр у своїй комедії. для міщанина журдена вже саме дворянське ім'я є гарантією найвищих моральних цінностей, тому він беззастережно в усьому покладається на хитрого дворянина графа доранта. через їхні стосунки практично показані реальні суспільні відносини. тому, сміючись над бідолашним журденом, який будь-що хоче стати схожим на дворян та ще й дочку видати заміж неодмінно за шляхтича, ми разом з ним співчуваємо саме йому. граф дорант і маркіза доримена представляють дворянство. до того ж на їх прикладі мольєр показав, що й дворяни можуть бути неправдивими, вередливими, непорядними. таким і є граф дорант, який розтринькав свої статки й шукає багату наречену. та й доримена покохала його, переконавшись, що він багатий, бо дарує коштовні подарунки. обоє вони також пошилися в дурні. про справжні почуття тут і не йшлося. а от на кохання здатні інші герої — люсіль і клеонт, ніколь і ков'єль. вони чисті серцем, тому й перемога на їхньому боці. отже, проблема справжнього й несправжнього, проблема правди й неправди вирішується через смішні ситуації, у які потрапляють герої завдяки неправильному уявленню героїв одне про одного. змальовуючи смішні події, що сталися з бідолашним журденом, мольєр піднімається до широкого узагальнення суспільних явищ, не забуваючи при тому про моральні уроки, без яких неможлива комедія класицизму.
