роман, написанный александром дюма, повествует о юном гасконском дворянине по имени шарль д’ артаньян, и его приключениях. сюжет начинается с путешествия главного героя в париж с целью стать часть мушкетерского полка. по пути он оказывается вовлеченным в стычку с графом рошфором, доверенным лицом кардинала ришелье-теневого лидера франции. по окончанию драки рекомендательное письмо, необходимое д’ артаньяну для поступления в мушкетерский полк, было похищено. по прибытию в париж гасконец встречается с капитаном королевских мушкетеров де тревилем, который предложил ему послужить на службе в другом полку, чтобы заслужить мушкетерский плащ. по воле случая, сразу после этого д’артаньян оскорбил сразу трех опытных мушкетеров: атоса, портоса и арамиса, за что получил три вызова на дуэль. однако, дуэлям не было суждено сбыться-ее прерывают появившиеся гвардейцы, вознамерившиеся арестовать четверку злоумышленников, не считающихся с законом о запрете дуэлей. после победы над превосходящими силами гвардейцев, мушкетеры и д’артаньян стали друзьями. у главного героя начинается новая жизнь в столице, он арендует дом у галантерейщика бонасье, в чью жену-констанцию - вскоре влюбляется. констанция просит главного героя о королеве анне австрийской, которой жена галантерейщика верно служит. состоит в возвращении алмазных подвесок, которые королева подарила безумно влюбленному в нее министру герцогу бэкингему. кардинал ришелье узнал о проступке королевы и решил скомпрометировать ее, убедив короля провести , на котором королеве следует одеть те самые подвески. гасконец обратился за к своим друзьям. вместе они отправились в лондон, дабы защитить честь королевы. по пути мушкетерам придется оставить д’артаньяна в силу различных препятствий на их пути. в конечном счете, главный герой в одиночку прибывает в лондон и возвращает подвески. после этих событий король начинает осаду ла-рошели-мятежной крепости, пристанищу гугенотов. три мушкетера и д’артаньян, уже получивший за свои заслуги мушкетерский плащ, блистательно проявляют себя в осаде. в силу политических обстоятельств, ришелье желает смерти бэкингему, и посылает миледи-свою приближенную, талантливую отравительницу и соблазнительницу - в лондон.
у комедії, події в якій відбуваються протягом одного дня, коли пан журден чекає на маркізу дорімену, витримані класицистичні вимоги єдності часу та місця. ні, не витримано, адже, крім сюжетної лінії закоханого пана журдена, в комедії розгортаються ще три лінії — юної люсіль та її коханого клеонта, маркізи та графа, слугнікольта ков’єля. усі три лінії закінчуються щасливо — весіллям закоханих. усі сюжетні лінії чудово гармонують одна з одною, можна сказати, що в основу твору покладено зображення кохання — сліпого, але зворушливого (панжурден), розсудливого та корисливого (граф дорант), сміливого та заповзятого (люсіль та клеонт), простодушного та рішучого (слуги).
герої комедій мольєра принесли віру в людину, яка може подолати дисгармонію світу, трагічне в ньому. п’єси мольєра недаремно, незважаючи на всі сумні, невеселі аспекти світу, що відкривається в них, належать до жанру комедій, зберігають атмосферу весе
лощів і радості. на противагу , зображеним у комедії, мольєр висуває свої життєві ідеали. він говорить про людську гідність. його надії не пов’язані з дворянством і буржуазією, яка прагне до зовнішнього блиску. істинні сподівання і перспективи буржуазії відобразилися в зауваженнях клеонта, який грає в розвитку дії епізодичну роль. клеонт обстоює не асиміляцію з дворянством, а рівноправ’я. буржуазія, як він вважає, повинна мати і особисту незалежність, і посідати в суспільстві гідне місце. прагнення здаватися не тим, ким ти є, визначається клеонтом як ознака духовної низькості.
потяг до уявної пошани дає клеонту змогу обдурити журдена маскарадом і отримати руку люсіль, в якій йому було відмовлено, тому що він не шляхтич. мольєр не показав нам, як учинить заслужено осміяний журден, коли викриє обман і стане посміховиськом. та, мабуть, мольєр ставив за мету, щоб буржуа, заражені наслідуванням шляхетності, подивилися на журдена і побачили в ньому себе.
відповідь:
пояснення:
главние герои портос, артос, арамис.
д’артаньян
роман, написанный александром дюма, повествует о юном гасконском дворянине по имени шарль д’ артаньян, и его приключениях. сюжет начинается с путешествия главного героя в париж с целью стать часть мушкетерского полка. по пути он оказывается вовлеченным в стычку с графом рошфором, доверенным лицом кардинала ришелье-теневого лидера франции. по окончанию драки рекомендательное письмо, необходимое д’ артаньяну для поступления в мушкетерский полк, было похищено. по прибытию в париж гасконец встречается с капитаном королевских мушкетеров де тревилем, который предложил ему послужить на службе в другом полку, чтобы заслужить мушкетерский плащ. по воле случая, сразу после этого д’артаньян оскорбил сразу трех опытных мушкетеров: атоса, портоса и арамиса, за что получил три вызова на дуэль. однако, дуэлям не было суждено сбыться-ее прерывают появившиеся гвардейцы, вознамерившиеся арестовать четверку злоумышленников, не считающихся с законом о запрете дуэлей. после победы над превосходящими силами гвардейцев, мушкетеры и д’артаньян стали друзьями. у главного героя начинается новая жизнь в столице, он арендует дом у галантерейщика бонасье, в чью жену-констанцию - вскоре влюбляется. констанция просит главного героя о королеве анне австрийской, которой жена галантерейщика верно служит. состоит в возвращении алмазных подвесок, которые королева подарила безумно влюбленному в нее министру герцогу бэкингему. кардинал ришелье узнал о проступке королевы и решил скомпрометировать ее, убедив короля провести , на котором королеве следует одеть те самые подвески. гасконец обратился за к своим друзьям. вместе они отправились в лондон, дабы защитить честь королевы. по пути мушкетерам придется оставить д’артаньяна в силу различных препятствий на их пути. в конечном счете, главный герой в одиночку прибывает в лондон и возвращает подвески. после этих событий король начинает осаду ла-рошели-мятежной крепости, пристанищу гугенотов. три мушкетера и д’артаньян, уже получивший за свои заслуги мушкетерский плащ, блистательно проявляют себя в осаде. в силу политических обстоятельств, ришелье желает смерти бэкингему, и посылает миледи-свою приближенную, талантливую отравительницу и соблазнительницу - в лондон.
ответ:
объяснение:
у комедії, події в якій відбуваються протягом одного дня, коли пан журден чекає на маркізу дорімену, витримані класицистичні вимоги єдності часу та місця. ні, не витримано, адже, крім сюжетної лінії закоханого пана журдена, в комедії розгортаються ще три лінії — юної люсіль та її коханого клеонта, маркізи та графа, слугнікольта ков’єля. усі три лінії закінчуються щасливо — весіллям закоханих. усі сюжетні лінії чудово гармонують одна з одною, можна сказати, що в основу твору покладено зображення кохання — сліпого, але зворушливого (панжурден), розсудливого та корисливого (граф дорант), сміливого та заповзятого (люсіль та клеонт), простодушного та рішучого (слуги).
герої комедій мольєра принесли віру в людину, яка може подолати дисгармонію світу, трагічне в ньому. п’єси мольєра недаремно, незважаючи на всі сумні, невеселі аспекти світу, що відкривається в них, належать до жанру комедій, зберігають атмосферу весе
лощів і радості. на противагу , зображеним у комедії, мольєр висуває свої життєві ідеали. він говорить про людську гідність. його надії не пов’язані з дворянством і буржуазією, яка прагне до зовнішнього блиску. істинні сподівання і перспективи буржуазії відобразилися в зауваженнях клеонта, який грає в розвитку дії епізодичну роль. клеонт обстоює не асиміляцію з дворянством, а рівноправ’я. буржуазія, як він вважає, повинна мати і особисту незалежність, і посідати в суспільстві гідне місце. прагнення здаватися не тим, ким ти є, визначається клеонтом як ознака духовної низькості.
потяг до уявної пошани дає клеонту змогу обдурити журдена маскарадом і отримати руку люсіль, в якій йому було відмовлено, тому що він не шляхтич. мольєр не показав нам, як учинить заслужено осміяний журден, коли викриє обман і стане посміховиськом. та, мабуть, мольєр ставив за мету, щоб буржуа, заражені наслідуванням шляхетності, подивилися на журдена і побачили в ньому себе.