– Назовите героев, которые вас удивили речью, знаниями, поведением. – Какие слова городничего встревожили всех чиновников и привели в действие сюжет комедии? Что вы считаете завязкой комедии?
– Есть ли в первом действии экспозиция? В чем ее своеобразие? О чем она говорит?
Какое значение для развития действия имеет чтение письма городничим?
– Какое чувство движет всеми чиновниками?
– Как характеризуются различные учреждения города? Что именно в этих описаниях обосновывает страх чиновников и городничего перед ревизором?
– Для чего автор вводит спор о взятках городничего и судьи, рассказ почтмейстера о чужих письмах?
– Что собой представляет ревизор , которого испугались чиновники? Почему они его испугались? – По каким признакам Бобчинский и Добчинский приняли Хлестакова за Ревизора?
– Охарактеризуйте рассказ Бобчинского и Добчинского о «ревизоре». Почему чиновники поверили им? Как завязка комедии характеризует чиновников и городских обывателей?
Порівняння: «і бабахнувся він, як підрубаний дуб, на землю».
У скруті: «…і заплакав старий кремезний козак».
Запальний: «старий Бульба потрошку розпалювався, розпалювався, нарешті й зовсім розсердився».
Переваги: «Все давало йому перевагу над іншими: і його літа, і бувалість, і вміння керувати своїм військом, і величезна ненависть до ворога».
Впертість: «Бульба був страшенно впертий. Тарас був із корінних полковників давнього гарту: весь він удався в бойове завзяття і відзначився крицевою щирістю своєї вдачі. Він кохався у простому побуті козацькому…».
Був чудовим оратором: «…промовив слово до козаків, – не на те, щоб їх підбадьорити, бо знав він, що й без того міцний дух мають козаки, а просто самому кортіло висловити все те, що було в нього на серці».
Думка старшого сина: «Усе, старий, знає, а ще й прикидається».
Сам Тарас Бульба вважає: «Я – козак».
10.Матір двох синів, дружина Бульби: «Бідна мати звикла вже до таких вчинків свого чоловіка».
11.У дружини не було власної думки: « …вона не сміла ні в чім суперечити».
12.У нього присутнє зневажливе ставлення до жінки: «… вона – баба, вона нічого не тямить…