У Тараса Бульбы было два сына. Главное для отца — чтобы сыновья храбро воевали, всегда защищали свою честь, стояли за веру Христову, а если иначе — то пусть хоть пропадут! Старший сын воплощает продолжение героических традиций, народный, национальный путь непримиримой борьбы за свободу и независимость Украины, а младший выражает антинациональную тенденцию к сближению с феодальной Польшей. Остап всегда был хладнокровен и никогда не терялся. В свои двадцать два года он мог предвидеть и соразмерить опасность, чтобы потом лучше преодолеть ее. В Остапе заметны черты будущего вожака. Автор сравнивает Остапа с великаном, потому что великаны, богатыри всегда были защитниками родной земли. Величие души Остапа — в верности запорожским идеалам: погибнуть за родную отчизну. Андрий по своему душевному складу индивидуалист и эгоист. Он отличался изнеженностью, страстностью, пылкостью чувств, преобладающих над рассудком. Ради личных чувств он отказаться от отца, товарищей и родины. Гоголь сопоставляет братьев, показывая их четко, подчеркивая героическое служение общему благу в одном брате и индивидуализм в другом. В образе Остапа Гоголь воплотил отвагу, силу и мужество, любовь к родине и свободе, ненависть к врагу — лучшие качества, присущие самоотверженному защитнику родной земли. Образ же Андрия резко обособлен в повести. Он противопоставлен народному характеру, и его позорная смерть является необходимым нравственным возмездием за предательство, измену общенародному делу.
На слова Андрія Малишка написано чимало пісень, що стали загальнонародними та уславили поета. Його поезія – глибока, натхненна і дуже щира. Поет у кожному зі своїх рядків переживає те, про що розповідає. Для віршів Андрія Малишка характерна ліричність, емоційність та експресивність, прозорість змісту, і, особливо, музикальність.
Музичність та витонченість поезіїї досягається використанням різних тропів. Так, для більшої милозвучності, автор використовує засоби емоційної фонетики (анафори, епіфори, алітерації, асонанси, повтори). Наприклад, у вірші, що став піснею «Вчителька», знаходимо повтор слів «летять-летять», повтор звертання «вчителько моя, зоре світова». Такі повтори створюють атмосферу пісні, до легшому усвідомленню, запам’ятовуванню. Також знаходимо чимало речень з різною інтонацією: «Раднице моя на Вкраїні милій!», «Де тебе питать», які надають твору емоційності.
Поєднання особливих інтонацій, щемливих сюжетів, близьких для людства тем з великим успіхом зробили твори Андрія Малишка дійсно народними. І саме завдяки особливому поетичному таланту автора, пісні «Стежина», «Київський вальс», «Вчителька» та багато інших навіки будуть у наших душах, залишаючи легкий присмак ностальгії.
Объяснение:
На слова Андрія Малишка написано чимало пісень, що стали загальнонародними та уславили поета. Його поезія – глибока, натхненна і дуже щира. Поет у кожному зі своїх рядків переживає те, про що розповідає. Для віршів Андрія Малишка характерна ліричність, емоційність та експресивність, прозорість змісту, і, особливо, музикальність.
Музичність та витонченість поезіїї досягається використанням різних тропів. Так, для більшої милозвучності, автор використовує засоби емоційної фонетики (анафори, епіфори, алітерації, асонанси, повтори). Наприклад, у вірші, що став піснею «Вчителька», знаходимо повтор слів «летять-летять», повтор звертання «вчителько моя, зоре світова». Такі повтори створюють атмосферу пісні, до легшому усвідомленню, запам’ятовуванню. Також знаходимо чимало речень з різною інтонацією: «Раднице моя на Вкраїні милій!», «Де тебе питать», які надають твору емоційності.
Поєднання особливих інтонацій, щемливих сюжетів, близьких для людства тем з великим успіхом зробили твори Андрія Малишка дійсно народними. І саме завдяки особливому поетичному таланту автора, пісні «Стежина», «Київський вальс», «Вчителька» та багато інших навіки будуть у наших душах, залишаючи легкий присмак ностальгії.