Неожиданным для читателя образом в этой главе соотноситься пронизанные высоким чувствами обращения к россии и пошлые перипетии жизненного пути Чичикова. Как вы думаете почему автор вводит предысторию своего антигероя в последнюю главу что противоречит всем правилам построения художественного произведения?

«Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.Книга В. Нестайка «Тореадори з Васюківки» мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.До побачення, Яво, і усього тобі найкращого!»

Повесть названа «В дурном обществе», потому что в ней рассказывается о сыне судьи, который подружился с нищими детьми. «Дурным обществом» называет компанию пана Тыбурция не сам мальчик, а старый Януш, который был когда-то одним из мелких графских служащих. Януш, сам нищий, выгнал Тыбурция с детьми из развалин графского замка и продолжал их преследовать.
Рассказ ведется от имени мальчика Васи, сына судьи.
Повесть очень интересная. Особенно мне понравился эпизод, как Вася с тремя мальчиками полез в старую часовню на кладбище. Сначала он испугался старой огромной совы, которая со стуком и шумом вылетела из часовни. А потом таинственный предмет, то ли шапка, то ли ведро, внезапно мелькнул в воздух и исчез под престолом. Мальчишки, которые пошли вместе с Васей на кладбище, струсили и убежали. А к Васе вышли мальчик и маленькая девочка.