Незвичайне викрадення (за оповіданням О'Генрі "Вождь червоношкірих")
Викрадення людини, тим більше неповнолітньої, з метою одержання викупу є тяжким злочином, за законами деяких штатів США воно карається на смерть.
Проте навіть електричний стілець був би принадніший для "двох злодіїв" від тої страшної кари, якій піддав їх маленький хлопчик із найзаможнішої родини міста.
Уявіть собі хлопця — стовідсоткового американця, який не знає, куди подіти ті самі якості, що вели його предків преріями та горами Дикого Заходу та змушували битися з індіанцями. А навкруги — спокійне життя людей, які забули героїчне минуле й потихесеньку складають долар до долара.
Так молодший Дорсет став "хворобою" Вершини (так звалося місто). Тож коли він зник, містечко відчуло полегшення, і ніхто не забив на сполох. І тато Ебенезер Дорсет також не дуже сумував, бо вже отримав листа, з якого зрозумів, що дитина жива, а в іншому поклався на Бога та характер синочка.
Переказувати ті халепи, у які ускочили Білл і Сем у гонитві за грошима, мені не слід. Бо тоді і ви почнете співчувати людям, що скоїли найтяжчий злочин за законами Сполучених Штатів.
Тим більше, що замість того, щоб отримати гроші, вони були змушені їх сплатити. Що ж до хлопця, то це були найкращі дні його життя: він жив у наметі, вогнище давало йому світло й тепло, він грав, як й годиться хлопцеві десяти років, який ще не знає, що долар — найвища цінність у світі.
Незвичайне викрадення (за оповіданням О'Генрі "Вождь червоношкірих")
Викрадення людини, тим більше неповнолітньої, з метою одержання викупу є тяжким злочином, за законами деяких штатів США воно карається на смерть.
Проте навіть електричний стілець був би принадніший для "двох злодіїв" від тої страшної кари, якій піддав їх маленький хлопчик із найзаможнішої родини міста.
Уявіть собі хлопця — стовідсоткового американця, який не знає, куди подіти ті самі якості, що вели його предків преріями та горами Дикого Заходу та змушували битися з індіанцями. А навкруги — спокійне життя людей, які забули героїчне минуле й потихесеньку складають долар до долара.
Так молодший Дорсет став "хворобою" Вершини (так звалося місто). Тож коли він зник, містечко відчуло полегшення, і ніхто не забив на сполох. І тато Ебенезер Дорсет також не дуже сумував, бо вже отримав листа, з якого зрозумів, що дитина жива, а в іншому поклався на Бога та характер синочка.
Переказувати ті халепи, у які ускочили Білл і Сем у гонитві за грошима, мені не слід. Бо тоді і ви почнете співчувати людям, що скоїли найтяжчий злочин за законами Сполучених Штатів.
Тим більше, що замість того, щоб отримати гроші, вони були змушені їх сплатити. Що ж до хлопця, то це були найкращі дні його життя: він жив у наметі, вогнище давало йому світло й тепло, він грав, як й годиться хлопцеві десяти років, який ще не знає, що долар — найвища цінність у світі.
1.И грянул бой, Полтавской бой! В огне, под градом раскаленным,
Стеной живою отраженным,
Над падшим строем свежий строй
Штыки смыкает. Тяжкой тучей
Отряды конницы летучей,
Браздами, саблями звуча,
Сшибаясь, рубятся с плеча.
Бросая груды тел на груду,
Шары чугунные повсюду
Меж ними прыгают, разят,
Прах роют и в крови шипят.
2.Полки увидели Петра.
И он промчался пред полками,
Могущ и радостен как бой.
Он поле пожирал очами.
За ним вослед неслись толпой
Сии птенцы гнезда Петрова -
В пременах жребия земного
В трудах державства и войны
Его товарищи, сыны;
И Шереметев благородный,
И Брюс, и Боур, и Репнин,
И, счастья баловень безродный
Полудержавный властелин.
3.Во стане Карл и царь. Не дремлет
И перед синими рядами
Своих воинственных дружин,
Несомый верными слугами,
В качалке, бледен, недвижим,
Страдая раной, Карл явился.
Вожди героя шли за ним.
Он в думу тихо погрузился
Смущенный взор изобразил
Необычайное волненье. 4.Швед, русский - колет, рубит, режет. Бой барабанный, клики, скрежет,
Гром пушек, топот, ржанье, стон,
И смерть и ад со всех сторон. 5.Но близок, близок миг победы. Ура! мы ломим; гнутся шведы.
О славный час! о славный вид!
Еще напор - и враг бежит.
И следом конница пустилась,
Убийством тупятся мечи,
И падшими вся степь покрылась
Как роем черной саранчи. 6.Пирует Петр. И горд и ясенИ славы полон взор его.
И царской пир его прекрасен.
При кликах войска своего,
В шатре своем он угощает
Своих вождей, вождей чужих,
И славных пленников ласкает,
И за учителей своих
Заздравный кубок подымает.